Глава 2 Як було. Частина 2

З гордо піднятою головою я йшла від хлопців, а на очі навертаються сльози. Це ж якою наївною дурепою потрібно бути, щоб закохатись в це чудовисько, а навіть він від мене жахається. І нічого я не сталкер, пару раз всього слідкувала за ним, але я просто не наважувалась з ним говорити. 

З того що я почула, то хлопці виявляється найкращі друзі, і в школі те, що вони творять, то просто гра. І Андрій в школі прикидається затюканим ботаном. Як так? Чому? Мені зовсім це не зрозуміло. 

І ще Савченко мене терпіти не може, бачите, я його дістала. Ну нічого, начувайся, Ендрю, я тобі влаштую веселий випускний.

****

Коли я зустрілась з Оленкою, в мене вже дозрів план помсти. Ніхто не сміє знущатись з Марії Вітренко.

• Марі, ну що готова запросити свого коханого на повільний танок? - запитала в мене подруга з посмішкою, трошки знущаючись.
• ООО Оленка, буде йому і танок і не тільки. Він в мене випускний на все життя запам'ятає, - сказала я. Олена подивилась на мене не розуміючи, а я вирішила, не вдаючись у подробиці, розповісти Олені про те що почула. - Уявляєш, він назвав мене сталкером. Ну як так можна. І ще він прикидається тюхтієм. 
• Марі, але іноді ти схожа була на сталкера. Особливо в ті рази, коли ти переслідувала його. - Відповіла мені подруга. - Але все одно, таке не можна залишати.
• Так, Олено, требо його пакарати. Але так, щоб він це вечір запам’ятав на все життя. 
• Марійко, не будь Марчуком.
• А Марчук і не такий, так що він на це заслужив. Слухай, зробимо наступне…

***

Коли з урочистостями було закінчено, ми весь цей неймовірний натовп завантажився в декілька великих автобусів і попрямував до неймовірного ресторану прям на Дніпрі. Завтра літо, погода чудова, все просто неймовірно.

Натовп веселився, дорослі відпочивали в окремому залі а у нас була своя тусовка. Вчорашні школяри розібрались по своїх компаніях, веселились, сміялись, танцювали та навіть випивали (пронести алкоголь було надто легко, та й вино та шампанське в малій кількості було в наявності).

На танцполі віджигав Марчук з нашими дівчатами, а Коваль сидів в кутку і щось гортав в телефоні. Оленка десь загубилась з Вадимом, своїм хлопцем з паралельного класу. Я також відпочивала з усіма і потрошки відпускала погане, але раз у раз очами поверталась до Андрія. Він так і сидів у куту ні на кого не звертаючи увагу, його ніхто не чіпляв, не звертав на нього уваги і він нікому не приділяв уваги, з кимось активно переписуючись. Цікаво цікаво. 

Народ просто сходив з розуму відпочиваючи і розуміючи, що це останній такий захід де всі разом.

Наші столи були на терасі і поряд був швидкий доступ до води. Шикарний вид, круті можливості. І саме час було втілювати свій план помсти в життя. Думаю, він запам’ятає, що не можна так казати про дівчат, які закохані. Тим паче, він виявляється знав, що я закохана в нього. Як так можна, дивитись як дівчина намагається привернути увагу і нічого не робити. Ну будь нормальною людиною, підійди і скажи: “Дівчинка, не чіпляйся, ти не в моєму смаку”, я б і стримувалась і не чіпала хлопця, а він ще й ржав з цього. Ніколи не пробачу. А жіноча помста найстрашніше, що може бути. Може я й як маленька ображена дівчинка, але я й дійсно закохалася в хлопця, я дихала ним, але все ж таки не наважилась підійти до нього. Це моя помилка. Я б не мучилась стільки часу.

Ну нічого, боляче, але я сильна, я зможу помститись.

Коли вже було за опівніч, я все-таки підійшла до Андрія і заговорила так, щоб він мене почув.

• Ендрю, - навмисно звернулась так до нього, - не потанцюєш зі мною?