8
Повільно брести заспаною вулицею, мабуть найкращий вихід в такій ситуації.
Намагалася зібратися з думками , але нічого не вийшло. В голові постійно крутилась думка " Що ти робиш , Аню ? " Та думки ,нажаль ,ні до чого не приводили.
Попереду себе помітила знайому фігуру.
Міша йшов гордо посміхаючись , а помітивши мене заусміхався ще ширше , тільки бісики в очах видавали насмішку. Аби вдати, що не помітила відсунулась до краю тротуару , та опустила голову.
- -Це ж наша принцеса. - насмішкувато почав він.
- - І тобі доброго ранку. -театрольно закотивши очі відповіла я.
- - Знаєш , плями від соку не відпралися.
- - Як шкода , знаєш , светр також не в кращому стані.
- - Хм , вдам що не почув. Я так бачу , від Андрія прямуєш ?
- - З чого ти взяв ?! - пискнула я, через раптово сівший голос.
- - Та в тебе на обличчі все написано. От тільки дивно ,чого це він за тобою не помчався.
- - Не твоє діло. - гаркнула я.
- - Отже приставав. - підвів підсумок хлопець. - У вас з ним немає шансів. Ти не його тип. А ось Інга... Він пограється та кине. Ти для нього іграшка. Ти для нього цікава поки... Сама ж розумієш.
- - Відвали від мене ! Мене не цікавить твоя думка! - я кинулася геть від того злощасного місця , де наважилась відповісти тому бовдуру. Він знову мене розлютив , зачепив. Та не фізично , а морально. Розказав мені в очі всі мої потаємні страхи. Нехай , нехай говорить та думає що хоче , мені плювати. Нехай йде до біса!
- В страшенній люті я дійшла до рідненького під'їзду. На годиннику ще не було п'ятої. Отже мама ще спить.
В квартирі було тихо. Мами не було. На столі в кухні лежала записка. " Я знаю , що тебе не було ! Поговоримо в вечері. Не спізнивсь до школи !"
А й справді , школа.
На цілий день вимкнула телефон. Не хотіла ні з ким спілкуватися. Вже в дома наважилась прочитати повідомлення від Андрія.
"- Пробач -
- -Я втратив голову-
- - Де ти ??? -
- - Я хвилююся-
- - Прошу відпиши -"
- Сльози хлинули на мене так раптово , що я і сама того не помітила. Вирішила все таки повідомити , що зі мною все добре. Він одразу відписав.
- "- Можеш прийти ? -"
- Я могла , тому і пішла ,всерівно потрібно було все прояснити.
- Андрій був не сам. В його оселі ліниво розвалившись в кріслі дрімав Міша.
- - Ти прийшла. Я такий радий. - хлопець обійняв мене. І дне випускаючи мене з обіймів запитав дивлячись мені в очі. - Ти втекла через спалену каструлю чи через ... Поцілунок ? - Я густо почервоніла. - Якщо через друге ... То ... Я більше не буду ... Доки ти сама не попросиш. Я мав запитати чи ти не проти.
- Я хотіла сказати що все добре і я була не проти.
- Підтягнувшись я охопила руками шию Андрія. І торкнувшись щокою його щоки тихо прошепотіла.
- - Я не була проти. І не буду проти. - відсторонившись я побачила як він залився рум'янцем. Нашу і дилію перервав Міша. Нажаль я не знала скільки часу він там простояв , що чув, а що ні. Лише його скептично вигнуті брови виказували насмішку.
- - Ууу то у вас романтика повним ходом. А говорила що не така. І місяця не знайомі ,а вже поцілунки та схоже не тільки вони.
- Ми з Андрієм відскочили один від одного. Обійшовши нас дугою він схилився на дімною.
- - Не того ти вибрала. Я чекав , що на його місті буду я.
- Він пішов грюкнувши дверима. Я нічого не зрозуміла.
- - Він ... Що він мав на увазі. - запитала я в хлопця.
- - Та приколюється як завжди.
- - Схоже на те. Як твоя хвороба ?
- - Завдяки тобі краще. Присядеш ? - він поглядом вказав на диван. Доки я червоніла.
- - Я... Я поспішаю ... На тренування, Тай з мамою ще доведеться говорити.
- Він провів мене до дверей виходячи помітила його сумний погляд , тому підійшла та поцілувала в щоку.
- - Я напишу як все пройшло.
-