Як дістатися до тебе?

Початок чогось нового

(Інга) 

Через 3 години пошуків я нарешті знайшла Аню, вона сиділа в одній з кав'ярень які розташовувались в парку. Як я на неї натрапила , це взагалі окрема історія , але всетеки я її знайшла. 

По ній було видно , що вона дуже засмучена. Очі були опухші , а на лиці ще не стухли червоні плями. 

  • -Все добре ?-підсівши запитала я.
  • -Ні. Ні не добре.
  • - Вибач , що невгледіла за тобою.Завтра Андрій , десь о першій принесе твого светра сюдиж.
  • - Я не бажаю його бачити.
  • - Між вами сталось непорозуміння. Вам необхідно поговорити. Навіть якщо ви не знайдете спільної мови.
  • - Я не знаю... Я запуталась , з однієї сторони він правий , я доволі жорстока людина , з іншого мені образливо це чути.
  • - Від нього?
  • - Що від нього?
  • - Тобі образливо це чути від нього ? Схоже він тобі сподобався. - я лукаво посміхнулась спостерігаючи як вона червоніє.
  • - З чого ти це взяла.
  • - Ні з чого. Ходімо до дому?
  • - Угу, ходімо.

Я відчувала себе Амуром. Вони підходяща пара , обидва гарні та завзяті. От тільки Аня більш спокійна та засереджена , а Андрій активний та непосидючий. От тільки різниця між ними в 6 років , різні принципи та життєві ситуації , це може дуже заважати...

(Аня)

В дома на мене чекала мама. Хоча було ще не пізно і не темно , вона всерівне хвилювалась. 

  • - Дівчино , де ти була ? І , що на тобі за кофта.
  • - Я гуляла , кофту мені позичили , тому що свою я облила.
  • - Чим ?
  • - Соком , схоже мультифруктовим. - відрубала я.
  • -  Я , звісно, розумію ,що ти вже виросла , як фізично , так і психічно , але наступного разу , попереджай мене, що прийдеш пізніше ніж зазвичай.
  • - Так , добре. - для мене було новиною , що мама так спокійно віреагувала на моє "пізнє" повернення.
  • Моя кімната зустріла мене сонною тишею. За ці 5 років що я живу в цій кімнаті я жодного разу нічого не змінила. Чомусь мені від цього стало тоскно та не пособі , наче я потрапила до чужого дому , як не дивно таке почуття спіткало мене вперше.
  •  
  •  Наступного дня одразу після школи я попрямувала до кав'ярні в якій мені мали залишити мій светр. Я гадала якщо вже майже третя то і його там не буде. Та нажаль помилилась.
  •  Андрій сидів за віддаленим столиком в затишному куточку. Помітивши мене він м'ягко усміхнувся та підвівся. Підійшовши я протягнула йому пакунок з кофтою , яку напередодні попрала.
  • - Ань , давай поговоримо.
  • - З вчорашньої розмови мені достатньо. Оскільки я поспішаю , можеш залишити светр собі. Розвернувшись я попрямувала до виходу , та хлопець не відставав. На 15:30 в мене були танці. Тому я й спрвді поспішала.
  • - Ань , я прошу вислухай мене.
  • - Вчора Ви не бажали вислухати мене. - навмисне звернулась офіційно , аби зрозумів що він мені чужий.
  • - Для чого цей тон. Тиж знаєш мене.
  • - Ні , нажаль ми з Вами не знайомі , от тільки Ви думаєте , що знаєте мене.
  • Нащастя я вже була біля будівлі студії  танців.
  • - Просто дай сказати !- він вискочив перед мене. - Вибач. Вибач , я був не правий. Інга мені все пояснила. Пояснила чому ти так нелюбиш сигарети. - зрозумівши що він знає про одну з найбільших трагедій мого життя , і від спогадів , мої очі наповнились слізьми. - Я не знаю як загладити свою провину. Я наговорив тобі жахливих речей. - я опустила голову , щоб хлопець не бачив моїх сліз , які як я не намагалась , вже не могла зупинити.
  • - Досить. Мені болюча ця тема.
  • - Ти пробачиш мені?
  • - Для чого тобі моє пробачення?
  • - Бо ... Бо я хочу... Щоб ти усміхалась.
  • Ці слова наче змусили мене отямитись. Я перестала плакати.
  • - Ти мені подобаєшся. - сказав хлопець.
  • - Тиж мене зовсім не знаєш.
  • - Я дізнаюсь. Якщо ти не готова до стосунків бо не знаєш мене , то давай ... Просто погуляєм , 5 разів. Якщо я тобі не сподобаюсь , чи ще щось , то я більше ніколи не підніму цю тему.
  • - Добре. Один прокол. Один прокол і ми більше ніколи не зустрінемось. - обійшовши хлопця я попрямувала до танцювальної студії через дорогу.
  • - Можна запитати куди ти так поспішаєш?
  • - В мене репетиція.
  • - Репетиція ?
  • - Так я скоро виступаю на конкурсі танців.
  • - А в якому стилі.
  • - Я вивчаю різні стилі здебільшого бальні. - я вже стояла біля дверей. - Мені час іти.
  • - Можна подивитись ?
  • - Так , але це рахуватиметься за першу прогулянку.
  • - Так сильно не хочеш мене бачити?
  •  Провівши його в студію , я пішла переодягатись , і заодно подумати,  що взагалі відбувається ?!
  • Не те щоб Андрій мені не подобався. Так він гарний , але я його зовсім не знала як людину. До тогош він мене сильно образив , хоча я йому вже пробачила , але як тепер довіритись не знала. Переодягнувшись у білу сукню за коліна , та зв'язавши волосся я рушила на репетицію. Сьогодні вчителя не мало бути , тому тренування проводили ми з Максом.
  •   Максим був для мене як брат. Зовні ми були дуже схожі , темно каштанове волосся та голубі очі. Коли нас вперше поставили в пару то гадали, що ми двійнята або брат з сестрою. Тай характерами ми також були схожі. Такіж незмінні флегматики.
  •  Зайшовши до зали я побачила як хлопці розмовляють , розмахуючи руками. Обидва були знервовані та розлючені. Помітивши мене вони одночасно змінили гнів на ласку , та почали усміхатись як бовдури.
  • - Ходімо , нам вже час репетирувати. - галантно подавши мені руку сказав Макс.
  • - Так. Ти можеш сісти біля протилежної стіни. - відправивши хлопця під стіну де немає дзеркал , ми почали танцювати.
  •  Можливо дався в знаки досвід , або присутність хлопця але я танцювала дуже натхненно , намагаючись рухатись ще плавніше ніж зазвичай. Після півторигодинної репетиції змучені , проте задоволені ми підійшли до Андрія. До мене заговорив Макс.
  • - Ань , там твоя сукня прийшла з ательє.- ми замовляли нові костюми для конкурсу. 
  • - Ооо , це круто !
  • - Мені довелось відправити її перешивати.
  • - Але чому? - я помітила як зблиснули лукаві вогники в очах співрозмовника.
  • - Воно тобі замале в грудях.
  • Мої очі округлились. Такої нахабності від завжди вихованого та тактовного друга я не очікувала , боковим зором я помітила як Андрій всім тілом напружився , проте стримувався.
  • - Звідки тобі знати , чи так воно і є ? - запитала я.
  • - Ну ми з тобою з 6 років танцюєм в парі , до тогош я бачив тебе в різних сукнях. І знаю на око якої ширини в грудній клітці повинна бути сукня для тебе. Ну я пішов. До наступного разу. - махнувши рукою друг попрямував з зали.
  • Андрій сидів похмуріший грози.
  • - Щось сталось ?- запитала я.
  • - Ні , нічого.
  • - Я бачу , що щось сталось.
  • - На скільки ви близькі ?- хлопець подивився мені прямо в очі. В тих очах було стільки смутку й болі.
  • - Ти про що?
  • - Про того танцюриста.
  • - Він мені як брат. - чесно відповіла я.
  • - А він так не вважає. Гаразд , ходімо ?
  • - Куди ?
  • - На каву. Я почекаю доки ти переодягнешся.
  •  




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше