Після того, як Саша рибкою пірнув в портал, що закрився перед самим носом Віктора, трійка вирішила плнути на все і повернутися на тиимчасову базу. Ну як трійка, Луіс з Віктором вирішили, а Аліса ще й досі була в прострації від того, що утнула їхня ціль на прощання. Пів години Аліса сиділа біля багаття, спостерігаючи за тим, як танцюють язики полум`я, зацей час хлопці вже встигли прочесати околиці, про всяк випадок, та виставити самопальну смугу перешкод для тренування.
Так Віктор зараз вовтузив колоду, а Луіс розстрілював з арбалетів дерев`яні кругляки. За таким не хитрим, але корисним ділом ці двоє перекидувалися словами.
--- Слух, Луі, що то було?:-- кинув Віктор.
--- Га? Ти зараз про що?:-- ліниво відповів Луіс пославши черговий болт в кругляк.
--- Та я про того гада, що Аліску обмацав!:-- зло рикнув Віктор зосячи кулаком верхню частину колоди, що заміняла йому грушу.
--- Ну й чого ти буяниш?:-- відволікшись від прицільної планки малого арбалету і глянувши на розкурочену верхівку колоди, а потім на Віктора, запитав Луіс.
--- Луі, тебе що, зовсім не колише, що нашого партнера і подругу, от такнахабно, безпардонно обмацали?:-- з запалом в очах вирячився Віктор на Луіса.
--- Хех:-- Луіс посміхнувся:--- А ще, наша ціль, так само безпардонно поцілувала Алісу!:-- після цього коментарю Віктор просто завив.
--- Ну і якого ти виєш? Задриш йому, чи що?:-- не міняючи саокійного тону запитав Луіс.
--- Звісно заздрю, чорти б його вхопили!:-- від такого, зазвичай спокійний Луіс збився з прицілу і болт пішов в молоко, а його очі, що саме дивилися на Віктора потихеньку приймали форму правильнго кола з поступово збільшуючимся радіусом.
--- Друже, ти хоч поки що мовчи про такі думки біля Аліси, а то не дай бог вона тобі щось, того…:-- Луіс махнув рукою, немов щось відрубав.
--- Кому і що я маю зробити “того”?:-- запитала у напарників, безшумно підкралася Аліса.
--- А… та ні нічого! Це ми про нашу ціль…:-- почав Луіс, але запнувся на півслові, помітивши в погляді подруги жагу вбивства.
--- І, що ж надумали?:-- якось надто спокійно запитала Аліса, від чого у Ліса пробігли мураки по спині.
--- Та я тут роздумую на скільки частин розфрвати цього гада, що так тебе облапав!:-- з запалом видав ВІктор, а от луіс ому почав семафорити руками, щоб замовк.
--- Он воно як!:-- краєчки губ Аліси натякнули на посмішку:--- Хлопці, давненько ми не спарингувалися двоє на одного.
--- Аліс, а все точно в нормі!:-- запитав Луіс, що вже чітко відчував, що пахне смаженим і лише з чоловічої солідарності ще не дав драпака, а просто спосерігав, як Аліса виходить на середину галявики на якій вони зазвичай тренувалися.
--- О, класна ідея!:-- розплився в посмішці Віктор:--- Аліско, даввай поганяємо Луі.
--- Та ні, я хотіла стати проти вас обох.:-- скучаючим тоном промовила Аліса, а Луіс, що вже зрозумів, що їх зараз буть бити, з виглядом засудженого поплівся до Віктора перевіряючи тренувальний боєзапас.
--- В рукопашну!:-- добила Аліса і вихопила свої складні клинки.
--- Аліс, ти може того, мечі то, поклади,а?!:-- Віктору таки дійшло, що зараз відбудеться і він, бачачи, що грозу пересидіти не вийде, просто заговорював Алісі зуби, набираючи на браслеті, що був на його руці, а руки були за спиною, код екстринного виклику атакуючого комплексу його броні.
--- Підтримую Віктора! Алісо, тобі треба заспокоїтися!:-- сказав Луіс, що по при констатацію виду тренування, так і не випустив з рук свої арбалети і вже навіть встиг змінити бойовий БК на тренувальний і увімкнув посилення каркасу, щоб його лялечок не розібрали на запчастини.
--- З чого ти взяв, що мені треба заспокоїтися. Я спокійна, як удав!:-- голосом, відповідним словам відповіла Аліса на пропозицію Луіса, а потім зробила крок до них.л
--- Все Віть! Зараз ми отримаємо!:-- приречено сказав Луіс, і відпальцював Віктору “Ти давай на неї в лоб, а я зайду з боку,”
--- І не пізнає молодиця, який у хлопа був кінець!:-- протягнув Віктор і відпальцюва Луісові “Згоден, тільки спершу обоє відскакуємо, мені ще рукавиці вдягти треба.” І отримавши згоду, вони в двох різко авідскочили назад, Луіс відразу ж пусив кілька болтів, а до Віктора рвонув сріблястий блиск, яким були його рукавиці.
Отримавши свої рукавиці Віктор миттєво їх одягнув і став в бойову стійку, а Луіс обережно почав забирати в бік він нього. Дивлячись на так діло, Аліса відразу кинулася др Луіса, проте її майже відразу перехопив Віктор, удар пазурів яого вона прийняла на один з мечів.
--- Аліс, ну чого ти бісишся. Ну помацали тебе за груди і що, наче лікарі у нас ніколи і нікому нічого не жамкали.:-- спробував відволікти Алісу Віктор, але коли побачив, що своїми балачками, щось зачепив, було вже пізно.
--- Що. Так ось ти, якої думки!:-- голос Аліси холодний і спокійний, а в очах плескається лють і сором:--- Я пристойна дівчина!:--“дзинь-дзинь-дзинь”, клинки Аліси блокувались рукавицями Віктора:--- Я ж його, таки знайшла!:--“дзинь-дзинь-дзинь-дзинь-дзинь-дзинь” натиск посилювався, Віктор від такого тільки відступав, між іншим, відводячи Алісу від Луіса, а от Аліса розпалялася:--- А цей гад, виявляється, увесь час, робив з нас посміховиська!:--“дзинь-дзинь-дзинь-дзинь-дзинь-дзинь-дзинь-дзинь-дзинь”, потік ударів переростав в шквал, що виражало рзлюченість Аліси, оскільки говорила вона сокійнісінько. Віктор юркнув рибкою за одну з колод, що правда та відразу почала вкорочуватися після кожного удару Аліси, рівно на десятисантиметрової товщини кругляк, змушуючи Віктора перекочувати за іншу колоду і, підставляти асортимент, відволікаючи увагу від себе.