Глава 3: «Плани та проблеми!»

Дерволварст дуже зрадів, коли Саша сказав, що бажає стати його учнем, при чому радості своєї він не приховував, чим здивував Сашу, при чому досить сильно. Саша розраховував на більш спокійну реакцію, що не було б дивним для досвідченого інтригана, яким він йому і здавався. Хоча тепер у Саші були деякі сумніви, щодо цього, або ж його теперішнього вчителя так дістали всі ці інтриги, що він вирішив бути щирим. Хто зна. Що ще здивувало Сашу, так це те, що Дерволварст дійсно попросив називати його вчителем.

*** 

--- Ну, що ж! Вітаю тебе, Саша, відтепер ти мій учень! Думаю, з такого приводу можна і випити!:-- загорілися очі пана Дерволварста, тобто вчителя!

--- Ем! Це звісно добре, та й сам я не проти! Але, може краще давайте подумаємо, як будемо крутитися?:-- трохи остудив я пил вчителя!

--- А? Ти про що?:-- не зрозумів вчитель.

--- Ойя-ойя!:-- зітхнув я, та подивився на вчителя:--- Вчителю, я ще не збираюся з кінцями перебиратися до Моросаї! Я хоч і прийняв вашу пропозицію, але не готовий покинути все, що є в мене, там, в Еріні! Та й ви самі говорили, що я зможу жити і як хафлінг Моросаї і як людина Еріну!

--- Так, я говорив таке!:-- кивнув вчитель:--- Що правда, сподівався, що ти все таки захочеш перебратися сюди! Ну добре! Будемо думати! Але, якщо чесно, варіант сумісництва спрацює тільки на літо! З осені, тобі, доведеться перебиратися сюди, може і не з кінцями, але...:-- закінчив свою думку вчитель.

--- І з якого переляку?:-- роздратовано перепитав я вчителя:--- Щось я не розумію! Мені восени, між іншим, в школу...

--- І я, як твій вчитель-дракон, хочу, щоб ти довчився в Мросаї!:-- спокійним тоном перебив мене вчитель!

--- Га-а-а-а? Teshbere! І як ви це собі уявляєте?:-- мало не закричав я, хоча голос підвищився, якось сам собою.

--- Ну-ну!:-- спокійнісінько відповів мені вчитель, виставивши перед собою руки, показуючи, щоб я заспокоївся. Глибоко дихнувши, я таки взяв себе в руки і кивнув йому, показуючи, що я спокійний і вчитель продовжив:--- Саш, не ти перший, не ти останній, хто задається цим питанням. З одного боку, так, таке провернути, та ще й так, щоб не вбити рідних горем, досить важко! Але хто сказав, що ми будемо робити саме це?

Обличчя вчителя виражало повну впевненість в своїх словах, а от моя, гм, фізія, просто таки сяяла скепсисом. 

--- Вчителю, поясніть дурню, що до чого, бо я нічогісінько не розумію!

--- Ну, це й не дивно! Різниця в досвіді у нас з тобою вкрай велика. Тож я не здивований, що ти не бачиш варіантів, що бачу я!:-- без будь якого бажання образити, засміявся вчитель.

--- Та я то розумію, але все одно, відчуваю себе ідіотом!:-- пробуркотів я собі під ніс.

--- Ну-ну! Все нормально!:-- спробував заспокоїти мене вчитель:--- Просто, мої методи, можуть здатися банальними. При чому, банальними до непристойності!

--- Нічогісінько не розумію!:-- новий скептичний погляд на вчителя!

--- Саш, ти давно грав в лотереї?:-- раптово запитав вчитель, чим збив мене з пантелику.

--- Я в них, взагалі не граю!:-- збентежено відповів я!:-- А до чого тут взагалі лотереї?

--- Ха-ха-ха!:-- засміявся вчитель:--- Та все просто! Лотерея, це гра на удачу! В ній розігруються призи! 

--- І що?:-- я не розумію в до чого хилить вчитель:--- Ну призи, ну різні, це так! Але, яким боком мій подальший переїзд до Моросаї, тулиться до лотереї???

--- Ну, є парочка видів призів, що вкрай рідко розігруються! Такі, як робочі місця, ну і ще...:-- вчитель замовк, вочевидь, бажаючи, щоб я сам додумав!

--- Вчителю!:-- я звів очі до неба, хоча, в приміщенні, краще буде сказати, до стелі!:--- Скажіть нормально, мізки в мене зараз, трохи, на ручному гальмуванні стоять!:-- змолився я!

--- Ну добре, добре!:-- зітхнув вчитель:--- Дивися сам! Я хочу, щоб ти перебрався до мене! Ти, загалом, не проти, але не хочеш використовувати швидкий варіант!..

--- Звісно не хочу!:-- перебив я вчителя і спохватився:--- Ой, вибачте, що перебив!

--- Пусте! Розумію!:-- відмахнувся вчитель, та продовжив:--- Так от! Швидкий варіант, зі зникненням безвісти, чи «нещасним випадком з летальним фіналом», не канають! Так?:-- питливий погляд на мене.

--- Так! І я не стомлюся повторювати це!:-- відповів я, без, будь яких, сумнівів!

--- От! Отже, нам треба спосіб, при якому, по перше– ти знатимеш, що твоя родина, не буде вбита горем, бо знатиме, що ти живий та здоровий, по друге – ти сам повинен знати , що зможеш тримати з ними зв'язок!

--- Все так! Якщо й прийде час, коли я повинен буду зникнути з їхнього життя, то, нехай це буде пізніше, або ж, взагалі такого не буде!:-- підтвердив я слова вчителя, та додав, ще дещо, від себе.

--- То вибрав би перший чи другий варіант!:-- відповів вчитель!

--- Ага! Аж двічі! Я не камікадзе і не мазохіст, щоб обирати позбавлення мене шматка єства, яке я щойно здобув, разом з гарніром із штучної амнезії. В першому варіанті. Чи епохальний геморой, із кодла бажаючих отримати мою дорогоцінну, для мене, тушку, щоб пустити її невідомо на що, та й родину не хочу піддавати небезпеці! Адже, дізнаються про мене, дізнаються про родину! Дізнаються про родину, родину візьмуть в заручники і будуть мене шантажувати! А, оскільки досвіду в такого роду гадючнику, в мене немає, то мною будуть крутити, як захочуть і, ще не факт, що родина вціліє. А щоб захистити їх, я маю мати хоч якесь уявлення про те, як керувати своїми здібностями! А, оскільки, на самокопання і самонавчання, часу мені не вистачить, як не крути. А самонавчаючись по ходу діла, я можу наламати зайвих дров і притягнути ще більше зайвої уваги, при тому, нікому не допомігши... Вчителю, воно мені треба!:-- трохи «наїхав» я на вчителя, опосередковано натякнувши йому, що я здогадався , про його маневр!