Глава 2 «Знайомство та вибів!»

Керемтернес Дерволварст сидів в своєму кабінеті, переглядаючи звіти, що йому принесла Лоріель, та не квапливо пив чай. Хоча правильніше буде сказати, він його смакував, насолоджуючись кожним ковтком. З двох боків, по ліву та праву руку від нього, височіли дві, чималенькі стопки папок для паперів, судячи з товщини яких, були заповнені вони під зав'язку. Взявши папку з лівої стопки, Дерволварст розкрив її, та пробігся поглядом по змісту паперів, при чому на папку у нього йшло не більше кількох секунд, завдяки багаторічному досвіду, лише інколи затримував погляд на якомусь місці документа та роблячи помітки в тих місцях, де він бачив потребу, але в цілому він був задоволений змістом і тими кому він довірив керування закладами звіти по яких він зараз переглядав!

Через десять хвилин Дерволварст закінчив перегляд звітів, та задоволено потягнувшись відкинувся на спинку крісла, та задумався!

--- Цей хлопчина! Цікавий «екземпляр» схоже при нашому першому контакті, він не тільки прийняв енергію, що я йому тоді дав, а ще й щось витягнув із моїх знань. Хм, цікаво, що саме? Не можу зрозуміти і це мене напружує!:--- почав озвучувати Дерволварст свої думки, що він завжди робив коли міг залишитися на самоті і подумати в спокійній обстановці, без поспіху, максимально зосередившись на чомусь, аналізуючи те, що в нього є! Так і , Дерволварст намагався зрозуміти, що саме хлопчина взяв у нього із пам'яті?

--- Не було схоже, що він взяв щось із над важливого, оскільки ментальні захисні закляття не спрацювали, значить, знання чи пам'ять, що юнак випадково витягнув не являються чимось за що треба позбавитися від зайвих «свідків»! Тоді, що ж він взяв??? Хоча, це не надто важливо, в крайньому випадку зараз, але все одно неприємно, що, хай навіть випадково, але з мене таки змогли щось! Особливо не приємно, що я ніяк не можу зрозуміти що ж, чорти б мене вхопили, саме я дозволив взяти?!

***

Дерволварст трохи почухав потилицю, в голову нічого не хотіло приходити, тож врешті решт Дерволварст плюнув на це не вдячне діло.

--- Ну добре, біс із ним! Думаю я зрозумію що до чого, коли поговорю з ним! О, до речі про пташок, треба б глянути, як там у нього справи!:---сказавши це, Дерволварст відкрив одну із шухляд свого робочого столу та дістав звідти плоску прямокутну пластину зроблену із кришталю, чи чогось подібного, в центрі якої було вигравіюване коло я шестикутною зіркою в центрі, та рунами по всій площі кола! Так, це був магічний артефакт, який Дерволварст використовував для спостереження за третьою гостьовою кімнатою, яку він використовував для прийому представників нелюдських рас, що відрізнялися особливо «бойовим» характером, або ж ще не пройшовших першу трансформацію! З огляду на той факт, що перебування в незахищеній, та не укріпленій кімнаті, індивідів з вищевказаними характеристиками, за звичай, закінчувалося не найкращим чином, то Дерволварст не полінився та потурбувався про те, щоб в його маєтку була кімната, здатна витримати мало не всі біди світів, а то і більше, при цьому лишаючись комфортабельним житлом для гостей! Саме з цієї причини, третя гостьова кімната була, просто таки, нашпигована потужними захисними закляттями, що захищали і гостя і персонал та хазяїна дому одне від одного в рівному значенні, позбавляючи обидві сторони зайвого головного болю!

Взявши артефакт в руки, Дерволварст кілька пазів доторкнувся до його поверхні, вливаючи в магічний конструкт енергію, чим, власне, його активізуючи. По поверхні артефакту пробіглися хвильки, наче від камінця, який кинули у воду, а наступної миті Дерволварст вже бачить все, що робиться в кімнаті! Ось видні останні спалахи полум'я та блискавиць, ось почали працювати охолоджуючі конструкти, щоб прибрати філіал пекла, що влаштував у кімнаті цей хлопчина. Так, здається прокидається! 

--- Ну ж бо, хлопче, дай но заздалегідь гляну на тебе, щоб потім зайвий раз не хвалити! А то, зараз таке молоде покоління пішло, раз похвалиш, а так кирпу гнуть, наче Асамблею врятували! Так, ага! Ну перша реакція передбачувана! Не перший, ти, хлопче у кого спостерігалося таке дурне лице після подібного пробудження!:-- Дерволварст задоволено посміхнувся:-- Ага, галюни, як же, це ще, мій юний друже, квіточки! А що ж буде коли дійде до ягідок, га?:-- Дерволварст видав новий єхидний смішок, судячи з його поведінки, такі ситуації його відверто забавляли. Він не раз ловив себе на тому, що досить кумедно спостерігати за молодняком в період першої трансформації! Ці миттєві переходи в емоційних станах, періодичний відлов щелепи з підлоги, філософські роздуми в стилі Шекспіра « Бути чи не бути?!»! Ну і потім кінцева реакція, самий смачний момент в усьому цьому дійстві! Особливо, веселили його миті, коли до індивіда нарешті доходило все як є, безжалісна правда і повний ступор у зв'язку з перевантаженням мозку і його перезавантаженням. Як правило, це були найбільш смішні миті з усього процесу! Хоча і в цьому правилі було десь з десяток виключень, половину з яких він власноруч, так би мовити, посвячував в їхній новий статус, статус «попаданця». Що правда, його потім намагалися прибити, але то вже справи днів давно минулих! А зараз у нього бла справа більш важлива, аніж просте спостереження. Цей хлопчина заінтригував Дерволварста, при чому він і сам не був певен чим саме! Хлопчину потрібно не лише проінформувати, а й затягнути на свій бік, та вмовити стати його учнем! Дрволварст відчував, що просто таки повинен зробити його своїм учнем!  Хоч за звичай, більшість відразу ж погоджуються, чи погодились би на таку пропозицію без зайвих роздумів. Хоча бували і виключення. Оскільки інколи якийсь маг-недоумок, щось наплутував при побудові магічного консрукту і, якщо йому щастило, його просто викидало хаос знає де, замість того, щоб розпорошити на фотони та розвіяти по всесвіту, тоді таких експериментаторів, за звичай, знаходили місцеві і їх чекало, або відправлення додому, або ж, хтось з місцевих магів отримував нового учня, хоча і потрібно було заливатися соловейком, інколи! Але статистика говорила, що в більшості випадків вмовлялися потенційні учні, або не довго, або і в загалі погоджувалися відразу ж, як чули пропозицію. Загалом, шанси були п'ятдесят на п'ятдесят, або повернення додому, або ж навчання в нового, ну  чи другого вчителя, то вже було, як карта ляже!