Пролог

Що б ви казали, як би вам повідомили про те, що ви не являєтеся людиною?

Думаю у кожного реакція буде різною, але спершу думаю кожен би покрутив пальцем на скроні і послав добродія куди по далі і по відомих маршрутах з натяком на те, що комусь потрібно лікуватися! Звісно якщо ви не фанат фентезі здвинутий на якійсь расі накшталт ельфів, орків ну і так далі!

Хехе! От і наш головний герой потрапив у таку ситуацію!

Ще доволі світле небо, почали затягувати хмари, що пророкували близький дощ, “Хех! Наче, прямо, на замовлення. Як раз під настрій!” подумав Саша  дивлячись на небо! А почалося все з його сварки з батьками! Здавалося нічого такого, буденна річ, але в той день сварка вийшла гіршою аніж за зазвичай!

***

--- Життя моє, життя моє.

--- Щоб йому грець!!! Знайшли крайнього трясьця! Ні щоб нормально, так треба ж зробити винним в усіх катаклізмах планети і світу в цілому! Ну за що? За, що я вас запитую мені такий пездець!:-- зітхнув Саша з сумом.

--- А ну хрін все, піду прогуляюся. 

Саша пішов гуляти в поле. Він і сам не знав чому, але йому це дозволяло заспокоїтися, та привести до ладу думки, що він, власне, і робив досить часто. Сам він не вважав себе конфліктною особистістю, але, як то кажуть, положення змушує. А положення старшого сина в сім’ї, якось честі не робило. Особливо враховуючи той факт, що батьки його досить часто винуватили в усьому, що тільки можна: щось зламалося, Саша, щось загубилося, Саша, ще щось, і знову Саша: то “руки криві”, то “голову ти де лишив”, ну і все в такому дусі! Хоча, що тут сказати, Саша, по правді, був винним в половині випадків, а все інше чіплялося, так сказати, під шумок. І, що з цим всим поробиш..? Так і жив, що поробиш? Так і склалося. А з урахуванням факту того, що Саша був головною робочою силою вдома, але одне інше не врівноважувало.

Саме тому, йому довелося вчитися тримати все в собі. Хоча, і не завжди виходило “убити”, ну чи запхати куди по далі, деякі емоції, замінивши їх байдужістю. Скажете, не вірно? Згоден! Та й сам Саша розумів, що не вірно, але ж дідько, як зручно – старанно робиш вигляд, що все гаразд і ніхто не чіпає, казка просто! А те, що все тримаєш в собі, так то нічого! “Ні любові! Ні суму! Ні жалю!”, як говорилось в одному фільмі. А до купи і ніяких рожевих шмарклів, все просто і надійно, що ще треба, окрім утримання маски? Як, він тоді думав, нічого!

Поле, як в принципі і за звичай зустріло своєю шириною та вітром, що гуляв над ним і по ньому, ну ще грозовими хмарами, що от-от мали випустити свій баласт на цю грішну землю і дати їй живильної вологи! Погодка, як раз для роздумів, за якими пролітає час, при чому пролітає досить швидко. Дощик почав крапати, по прикидкам Саші, десь через годинку його ходьби, тож поглянувши на небо і потримавши кілька крапель в обличчя він вирішив повернутися!

--«Щось я загулявся! Хоча думаю так краще, чим довше не потрапляю на очі, тим краще»:-подумав Саша, розвертаючись щоб вже йти додому.

Розвернутись то розвернувся, але йому так і не пощастило, саме в цю мить він помітив проблиск, який виявився блискавкою, яка власне йому і прилетіла...

*** 

--- «І що це було???»—тільки і встигла промайнути в голові така думка коли я помітив блискавку, що вгризлася, хоча ні, точніше буде сказати прошила чи пройшла, а не суть важливо, факт в тому що мені щойно прилетіло блискавкою і як мені здається, зовсім не маленькою! Нтак, ось, що значить не щастить, раз і труп, готуйте панахиду! Хоча ні, я ще ж притомний, так, а що це димком потягнуло? Ах ти ж йоб твою та через ліс о кожен стовбур! Хоча в цілому мене паралізувало, ще б пак такий подаруночок з неба прилетів, то слава богу, чи все таки ні і треба дякувати чи матюкати ще когось, очі лишилися рухомими і змінивши кут зору я помітив, що сіно навкруг мене загорілося! Пепець! А ні, краще буде ПЕПЕЦЬ!!! 

--«І не пізнає молодиця, що був у хлопа за кінець! Ча-ча-ча-аааа!»:-- подумалось мені.

---«Ага, тільки от кінець буде вже остаточний та безповоротний, ну все Саня доходився, станеш ти скоро, аля смажений хлопчина в хрусткій скоринці!»:-- нова абсурдна думка влізла д голови.

---«Га, га-га-га! Ги-ги-ги-ги-ги-ги-ги! Ну це ж треба таке?! Я зараз живцем засмажуся, а я тут ржу як кінь, хоча, не плакати, врешті решт! Ні кістлява, піду я з тобою з посмішкою від вуха до вуха, так же веселіше, хоча і такий оптимізм до єдиного місця, то й нехай! О, уже і в горлі першить, ну все зараз буду задихатися від такого амбре!»-- 

---Кха-кха-кха.:-- вирвався з мого горла кашель. 

---«Весело весело морок очі криє, зараз світло, зараз світло в далині завидніє! Ох все відчуваю, що зараз відключуся, в мигалках моїх потемніло на совість! Ну привіт безкрайня темрява, приймай візитера на перевалі!»:-- я вже почав миритися зі своєю долею, говорити не міг, все таки мене паралізувало від удару блискавки, але подумки, я ще намагався бути оптимістом та нести всіляку ахінею:--«Хоча стопе, де світло? Де світло в далині я вас запитую!!! От же ж халтура! Ну чи я дурень? А, все рівно уже, хоча жити все таки хочеться! Але, все таки, яка дурня, склеїти ласти всього навсього в шістнадцять років. Мтак, блін!»:--Промайнуло в голові уже з самого краю свідомості, коли до мене долетів чийсь голос:

--- А що, сильним стане хлопчина, якщо зможе пробудитися...

І я відчув, що уже провалився в темряву!