Розділ 14. Польоти уві сні та наяву

Ранок наступного дня настав швидко, і Віталій-Віта стояв у аеропорту. На ньому була елегантна сукня, а на ногах — туфлі на підборах. Цього разу він почувався набагато впевненіше, хоча все ще не міг звикнути до відчуття, що він — жінка.
— Ну що, люба, готова до пригод? — запитав Ігор. Він стояв поруч, усміхаючись і тримаючи його за руку.
Віталій-Віта відчув, як його серце шалено забилося. Це було так дивно, так незручно. Але водночас це було так приємно. Він, Віталій, який ніколи не відчував такої уваги, тепер отримував її від чоловіка, який був... ним самим.
— Готова, — сказав він, але його голос був невпевненим.
Вони пройшли реєстрацію, сіли в літак, і Віталій-Віта відчув, що його охоплює паніка. Він боявся літати, але тепер, як жінка, він не міг показати свій страх. Він просто сидів, тримаючися за руку Ігоря, і намагався не звернути увагу на те, що його ноги тремтять.
— Ти чого, Віта? — запитав Ігор. — Ти боїшся?
Віталій-Віта кивнув головою, але не міг нічого сказати.
Ігор посміхнувся і обійняв його.
— Не бійся, — сказав він. — Я з тобою.
І в цей момент Віталій-Віта відчув, що він не один. Він відчув, що Ігор, його наречений, його партнер, його копія з минулого, був з ним. Він відчув, що він тепер не самотній.
Під час польоту Віталій-Віта розмовляв з Ігорем. Вони говорили про все на світі: про мистецтво, про музику, про життя. І Віталій-Віта зрозумів, що Ігор знає про нього все. Він знав про його минуле, про його погані звички, про його дітей. І він, здавалося, не засуджував його за це.
— Віта, — сказав Ігор, — я знаю, що ти хочеш повернутися до свого тіла. Але ти повинна зрозуміти, що це не так просто. Я не знаю, як це сталося. Але я знаю, що це не випадковість. Ми повинні знайти ту, що була Вітою. І ми повинні знайти спосіб, як повернути все, як було.
Віталій-Віта був у шоці. Він не міг повірити, що це відбувається. Він не міг повірити, що він — жінка, що його партнер — це він сам, і що вони повинні знайти якусь жінку, щоб він повернувся до свого тіла.
— Але як? — запитав він. — Як ми її знайдемо?
Ігор посміхнувся.
— Я думаю, що вона... вона десь поруч. Я думаю, що вона, як і ти, хоче повернутися. Я думаю, що вона теж страждає. І я думаю, що ми повинні допомогти їй.
Віталій-Віта зрозумів, що це не просто подорож, а місія. І він був готовий до всього. Він був готовий до всього, щоб повернутися до свого тіла, до своєї сім'ї. Він був готовий до всього, щоб бути гідним себе.