Розділ 13. Валіза для іншої людини

Вечір перед поїздкою до Іспанії видався для Віталія, що був Вітою, справжнім випробуванням на міцність. Він стояв посеред розкішної спальні, а перед ним, як гора Еверест, височіла величезна валіза, яку потрібно було зібрати. У своєму колишньому житті збори були справою п'яти хвилин: джинси, пара футболок, зубна щітка — і готово. Але тепер у нього, точніше у неї, було набагато більше речей.
— Так, що тут у нас? — пробурмотів Віталій, відкриваючи шафу.
Його очі розбіглися. Сукні, спідниці, блузки, джинси, шорти, купальники, туфлі, босоніжки — все це було виставлене, як у музеї. Він відчув, як у нього починає паморочитися в голові. Як вибрати з усього цього щось одне? І що, до біса, потрібно жінці для поїздки до Іспанії?
Він почав з суконь. Одна була занадто відверта, друга занадто коротка, третя занадто довга. Він відчув, як у нього починає боліти голова. Він сів на ліжко і просто дивився на все це.
— Боже, як вони це роблять? — пробурмотів він. — Що це за магія?
Зрештою, він вирішив піти від зворотного. Він згадав, що Ігор говорив про "відпочинок". Отже, йому потрібно щось легке. Він витягнув з шафи кілька легких суконь, шорти, пару блузок і купальник. Коли він поклав усе це у валізу, вона виявилася вже майже повною.
— І це тільки одяг! — пробурмотів він. — А де ж ці... як їх... жіночі штучки?
Він пішов до ванної кімнати, де його чекав справжній жах. Там стояло безліч баночок, пляшечок, тюбиків, коробочок, і все це мало дивні назви: "крем для обличчя", "крем для тіла", "крем для рук", "маска для волосся", "лосьйон для тіла", "гель для інтимної гігієни"... Він відчув, як у нього знову паморочиться в голові. Він просто взяв усе, що містилося в косметичці, і поклав у валізу.
Коли він повернувся до кімнати, він побачив ще одну проблему — прикраси. На столі лежало безліч браслетів, сережок, кольє. Він знову відчув, як у нього починає боліти голова. Він просто взяв кілька прикрас і поклав у валізу.
Коли все було готово, він сів на ліжко і відчув, як у нього болить усе тіло. Це було набагато складніше, ніж він думав.
— Світлана! — вигукнув він. — Я готовий!
Вона прийшла до кімнати, і її очі заблищали.
— Вау! — сказала вона. — Ти що, сьогодні побила якийсь рекорд? Це ж просто диво!
Віталій посміхнувся.
— Я просто дуже старався, — сказав він.
Світлана допомогла йому закрити валізу, а потім з посмішкою додала:
— А тепер, люба, я хочу тобі сказати дещо дуже важливе. Ігор — це не просто мій партнер. Це твій наречений. І я... я думаю, що ти повинна знати, що він знає, що ти — це не ти.
Віталій був у шоці. Його серце шалено забилося.
— Що ти... що ти кажеш? — прошепотів він.
— Я кажу, що Ігор знає, що ти — це Віталій, — сказала Світлана. — І я думаю, що він хоче допомогти тобі повернутися.
Віталій відчув, як у нього з’явилося відчуття надії, а потім він згадав про свій сон.
— Ігор — це той, кого я бачив у сні, — прошепотів він. — Він, як і я, має два життя. Він, як і я, хоче все виправити.
Віталій, що був Вітою, відчув, що він тепер не один. Він відчув, що його "інше життя" — це не покарання, а шанс, і він готовий був скористатися ним.