Розділ 12. Несподіваний наречений і путівка в невідомість

Віталій, що був Вітою, сидів у ресторані, де кожен стілець, здавалося, був виготовлений з червоного дерева та покритий історіями успішних людей. Він відчув, як його серце шалено б’ється, ніби готове вистрибнути з його жіночих грудей. Коли Світлана, з посмішкою на вустах, представила його нареченого Ігоря, Віталій відчув, як його ноги підкошуються.
Перед ним стояв чоловік. Високий, елегантний, з пронизливим поглядом, у якому Віталій впізнав щось своє. Йому здалося, що це він, але без тієї зневіри в очах, без тих зморшок, без тієї втоми. Цей чоловік був життєрадісним, впевненим у собі, і виглядав так, ніби щойно зійшов з обкладинки якогось журналу. Його костюм, здавалося, коштував як вся його, Віталія, зарплата за рік, а взуття виблискувало так, що Віталій ледь не заплющив очі.
— Віта, моя люба, — промовив Ігор, і його голос був таким, що Віталій відчув, як по його тілу пробіг холодний струм. — Я так радий, що ти сьогодні прийшла. Я так сумував за тобою.
Ігор обійняв його, і Віталій відчув, як його тіло, тіло жінки, здригнулося. Він не знав, що робити. Він не міг відповісти на обійми, але не міг і відштовхнути його. Це було так дивно, так незручно, так… смішно. Віталій, який колись міг з легкістю обійняти будь-яку жінку, тепер сам відчував, що він — жінка, і це було щось нове, щось незвичне.
— Ігоре, — сказала Світлана, — Віта, здається, трохи зніяковіла. Ти ж знаєш, вона не звикла до такої уваги.
Ігор посміхнувся, і в його погляді було щось, що Віталій не міг зрозуміти. Щось, що було в його власних очах, коли він був щасливий.
— Не звикла? — запитав він. — Ти просто занадто скромна, моя люба.
Після вечері, під час якої Віталій намагався приховати свою незручність, Ігор, з усмішкою на обличчі, оголосив:
— Люба, у мене для тебе сюрприз! Я купив путівку до Іспанії. Ми полетимо туди завтра, щоб відпочити від цієї суєти і... обговорити наші плани на майбутнє.
Віталій мало не подавився. Іспанія? Завтра? Як він міг поїхати? Він не знав, що робити. Він був у паніці. Але потім він подумав. Це був шанс! Можливо, в Іспанії він знайде ту, Віту, що була в його тілі, і зможе повернути своє життя. Він, Віталій, був готовий до всього, що чекає його в його "іншому житті".
— Я... я погоджуюся, — промовив він, і його голос, жіночий і ніжний, пролунав по всьому ресторану. — Я... я згодна поїхати з тобою.
Ігор посміхнувся.
— Чудово! — сказав він. — Я так радий. Я обіцяю, це буде незабутня подорож.
Віталій, що був Вітою, відчув, як його серце шалено забилося. Він був готовий до всього. До нового життя, до нових пригод, до нових викликів. Він був готовий до всього, щоб повернути себе, щоб повернути свою сім'ю. Він був готовий до всього, що чекає його в його "іншому житті".