Розділ 10. Повернення до реальності і початок виправлення

Віталій прокинувся. Його голова була кришталево чистою, жодного натяку на вчорашнє похмілля. Він відкрив очі, і знову на нього дивилися довгі вії, яких не було вчора. Він, тобто вона, лежав у великому, м'якому ліжку, а біля нього лежав телефон, на якому блимало повідомлення від Світлани.
"Віта, я вже чекаю! Я так рада, що ти повернулася! Давай сьогодні зустрінемося, у нас стільки справ!"
Віталій був збентежений. Це був не сон. Це була його реальність. Він, Віталій, який ще вчора був алкоголіком і ігроманом, сьогодні був жінкою. Він знову подивився на телефон, і знову побачив повідомлення від Світлани.
Він згадав свій сон, в якому він повернувся до свого тіла, в якому він був успішним художником і чоловіком. Він згадав, як обіймав Оксану, як говорив з дітьми, і його серце шалено забилося. Це був не сон. Це було те, чого він хотів. І він зрозумів, що його "інше життя" — це не покарання, а шанс.
Він встав з ліжка і попрямував до ванної кімнати. У дзеркалі він побачив не себе, а красиву жінку, і цього разу він не злякався. Він посміхнувся і промовив:
— Ну що ж, Віта. Здається, ми з тобою маємо спільні справи.
Він вирішив, що йому потрібно повернути своє тіло, але як? Він не знав. Але він знав, що йому потрібно зробити одну важливу річ — виправити своє минуле. Він згадав про свій сон, в якому він був успішним художником. Він згадав про Оксану і про дітей. Він згадав, що він має навчитися бути кращим, бути гідним їх.
Для початку, він вирішив навчитися бути жінкою. Він узяв свій, тобто її, телефон і написав Світлані:
"Світлано, я готова. Сьогодні я — нова людина. І я готова до нового життя".
Він одягнув сукню, яку так довго не міг вибрати, взув туфлі на підборах, які так довго не міг навчитися носити, і пішов назустріч своєму новому життю. Він знав, що це буде нелегко, але він був готовий. Він був готовий бути жінкою, щоб повернути себе, бути гідним свого майбутнього, бути гідним своєї сім'ї. Він був готовий до всього, що чекає його в його "іншому житті".