Розділ 8. Традиція занадто великих очікувань

Після того, як зустріч із дітьми залишила у Віталія-Віти відчуття збентеження і одночасно якоїсь надії, він зрозумів, що йому потрібен час, щоб все обдумати. І що найкраще для цього підійде? Звісно, традиційна вечірня рутина: бар, випивка, азартні ігри. Тільки цього разу він мав врахувати один важливий нюанс: його тіло.
Віталій, який був уже Вітою, вбрався в зручні джинси та футболку. Він сподівався, що ніхто не зверне на нього увагу, але це було не так. Його, точніше її, краса була настільки вражаючою, що чоловіки в барі не могли відвести від неї очей. Віталій, який звик бути центром уваги, тепер відчував, що він — центр всесвіту.
Він сів за стійку, замовив собі віскі та почав пити, як справжній чоловік. Бармен, який звик до того, що жінки замовляють легкі коктейлі, з подивом подивився на нього.
— Яке сміливе замовлення, — посміхнувся він. — Ви що, сьогодні святкуєте?
Віталій, який не був готовий до таких розмов, відповів:
— Я... я просто хочу розслабитися.
— Ну що ж, — сказав бармен. — Ви прийшли за адресою. У нас тут всі розслабляються.
Віталій, відчуваючи себе все більш і більш незручно, вирішив переключитися на азартні ігри. Він дістав з кишені телефон, зайшов в онлайн-казино та почав грати. І тут сталася перша невдача. Його, тобто її, телефон був налаштований на те, щоб автоматично перераховувати гроші на благодійність, якщо гра була програшною. Він програвав гроші, а вони, наче по чарівній паличці, зникали.
— Що це за дурниця? — пробурмотів він. — Що це за гра?
У цей момент до нього підійшов один із чоловіків, який спостерігав за ним. Це був високий, мускулистий чоловік із усмішкою, що, як йому здавалося, була схожа на усмішку акули.
— Привіт, красуне, — сказав він. — Бачу, ти тут одна. Може, складеш мені компанію?
Віталій, який ніколи не відмовляв собі в спілкуванні з жінками, тепер зніяковів. Він, як чоловік, не звик до того, що до нього звертаються як до "красуні".
— Я... я не одна, — пробурмотів він, намагаючись від нього відв'язатися.
— А я бачу, що одна, — наполягав чоловік. — Давай, я пригощу тебе чимось.
Віталій, якому не подобалася ця ситуація, вирішив, що йому потрібно піти. Він встав і попрямував до виходу, але чоловік не відступав. Він йшов за ним, і Віталій відчув, що він вже не той сміливий чоловік, яким він був колись. Він відчув, що він тепер жінка, і йому страшно.
На виході Віталій побачив Світлану, яка чекала його. Вона здивовано подивилася на нього.
— Віта, ти що тут робиш? — запитала вона. — Я ж казала, що у нас завтра важливі переговори.
Віталій, не довго думаючи, накинувся на неї.
— Це ти винна! — пробурмотів він. — Це ти мене зробила такою!
Світлана не знала, що робити. Вона взяла його за руку, і вони пішли до машини. У машині Віталій заснув, а Світлана дивилася на нього і посміхалася. Вона знала, що він тепер не той, що був раніше, і вона знала, що це тільки початок його "іншого життя".