6

Беру контракт і зникаю у свою маленьку робочу клітку, закриваю двері й падаю в крісло.

На секунду просто сиджу нерухомо, намагаючись осмислити, що відбувається. Потім різко підхоплююсь і роблю те, що робить кожна нормальна людина в стресовій ситуації — прямую до кавової машини. Цей день вимагає подвійної порції еспресо з додатковим шотом відчаю.

Поки кавова машина булькає, виконуючи свій ритуал, я витягую з ящика стола заначку екстрених яблучних чипсів — єдиних свідків моїх робочих драм і нервових зривів. Сьогодні вони заслуговують на особливу вдячність за свою мовчазну підтримку.

Повертаюсь до столу з кавою, чипсами і почуттям, наче все це — якийсь дивний сон. Крутячись у кріслі, оглядаю кабінет і шепочу тиху молитву подяки всесвіту за те, що я тут сама.

Принаймні ніхто не побачить, як я буду поперемінно червоніти від сорому і бліднути від жаху, читаючи цей диявольський документ.

Вдихнувши найглибший ковток повітря в історії людства, роблю ковток кави, беру жменю чипсів і, нарешті, наважуюсь почати читати.

Перший розділ — стандартні юридичні формулювання. Другий — фінансові умови, і тут я завмираю, відкривши рот. Здається, наш скупий "наречений" вирішив не економити.

Пункт 2.1: "Сторона А зобов'язується виплачувати Стороні Б щотижневу надбавку в розмірі 30% від основного окладу протягом усього періоду дії договору за виконання додаткових представницьких функцій та акторську майстерність".

Пункт 2.2: "Сторона А надає Стороні Б щомісячний бюджет на оновлення гардеробу в розмірі трьох тисяч євро, враховуючи необхідність відповідного зовнішнього вигляду на офіційних заходах".

Я перечитую ці рядки кілька разів, не вірячи своїм очам. Три тисячі євро? На місяць? Просто на одяг? Мій річний бюджет на гардероб не дотягує навіть до половини цієї суми!

Пункт 2.3: "Сторона Б отримує доступ до особистого водія Сторони А на період дії договору для забезпечення спільного прибуття на заходи".

Пункт 2.4: "У випадку успішного завершення контракту з інвестором, Сторона Б отримує додатковий бонус у розмірі тримісячного окладу".

Відчуваю, як на моєму обличчі мимоволі з'являється хитра посмішка.

Якщо вже доведеться грати роль закоханої дівчини, то принаймні отримаю за це гідну компенсацію. Навіть якщо половину заробленого пізніше віддам психотерапевту після завершення цієї авантюри.

Третій розділ — обов'язки сторін.

А ось тут мої очі розширюються до розмірів тарілок.

Пункт 3.4: "Сторона Б (тобто я, нещасна Анастасія) зобов'язується демонструвати романтичну прихильність до Сторони А (тобто, демона в людській подобі) у публічних місцях, включаючи, але не обмежуючись: триманням за руку, обіймами та поцілунками. Мінімальна частота поцілунків — тричі на тиждень у присутності сторонніх осіб".

Моя щелепа з гуркотом падає на стіл. Три рази? НА ТИЖДЕНЬ?

Я перечитую цей пункт ще раз.

Потім ще. І ще. Літери на сторінці залишаються непохитними, неначе вирізьблені в камені.

Моргаю, тру очі, навіть нахиляю документ під різними кутами, наче текст може змінитися залежно від освітлення. Але ні — жодного натяку на те, що це просто недоречний жарт чи помилка.

Слова не розчиняються, не танцюють перед очима і, на жаль, жодним чином не перетворюються на рятівну фразу "Це був жарт, розслабся, можеш дихати".

— ЦІЛУВАТИСЯ? — вигукую я в порожню кімнату, і мій голос відбивається від стін як звинувачення.

Уявляю, як відбувається цей "пункт договору". Остап Дмитрович дістає кишеньковий щоденник під час важливої зустрічі: "Перепрошую, колеги, але згідно з пунктом 3.4 договору, я маю поцілувати свою наречену. Це вже другий поцілунок цього тижня, залишився ще один. Будь ласка, занотуйте у протоколі".

Закриваю обличчя руками. Хто взагалі пише такі контракти? У якому юридичному університеті викладають "Право складання фальшивих шлюбних угод, частина перша: як змусити співробітницю цілувати боса"?

Уявляю, як ми стоїмо перед клієнтами, а Остап шепоче мені на вухо: "Згідно з пунктом 3.4, зараз потрібен поцілунок номер два. Будь ласка, виглядайте закохано, а не як людина, що проковтнула їжака".

Беру телефон, щоб написати йому обурене повідомлення, але зупиняюсь. Що я скажу? "Я відмовляюсь від пункту про поцілунки, але згодна на все інше, тобто гроші…"? Ніби це не буде виглядати підозріло.

Дивлюсь у стелю і питаю: "За що мені це? Що я зробила у попередньому житті? Вбила президента? Розпочала світову війну? ЧОМУ?"

Але стеля, як завжди, мовчить. Вона на боці Остапа.

Відкидаюсь у кріслі й намагаюсь заспокоїтись. Так, поцілунки... Але ж там не уточнюється, які саме поцілунки повинні бути!

Можна ж цілувати в щічку! Легкий, невинний дотик губ до щоки. Або в чоло — дуже по-батьківськи, як благословення. Або... в вушко?

Стоп! Вушко — це вже занадто. Хто взагалі цілує кого-небудь у вушко на ділових зустрічах? Хіба що оперні співаки після особливо вдалої арії.

О! А можна просто підстрибнути й поцілувати його в бровку! Він високий, я невисока — ідеальне рішення! І нехай він спробує довести, що бровка — це не частина обличчя, придатна для демонстрації "романтичної прихильності"!

Боже! Що зі мною роблять гроші? Я буквально сиджу тут і розробляю стратегію поцілунків з власним босом. Продалась як остання... Кхм! Не будемо називати речі своїми іменами.

А може, всього три поцілунки за весь термін дії договору? Треба уважніше прочитати. "Мінімальна частота поцілунків — тричі на тиждень". На ТИЖДЕНЬ! Математика говорить мені, що за місяць це... ні, не хочу навіть підраховувати. Здається, я тепер офіційно професійна цілувальниця!

Може, я все це занадто драматизую? Це ж просто бізнес! Дорослі люди з дорослими рішеннями. Так! Не забуваємо, що я це все для гарного діла! Для компанії! Ми отримаємо інвестиції, врятуємо робочі місця, а я отримаю гроші... і психологічну травму.

Чи можна якось технологічно вирішити це питання? Наприклад, надрукувати фото Остапа в натуральну величину і практикуватись на ньому вдома? Або замовити надувного Остапа? Господи, куди мене несе...