Та шо я вам, братва, скажу – файна то була мандрівка!
З Бібою і Бобою такі траси пройти – то вам не кавалок пляцка з'їсти!
Як ті пани колись жили – їм би на Личаків,
вони б сі відразу ліпше відчули, бо такої розкоші, як там, я ше хіба в бабці на Великдень видів.
У палаці вельми вштивні екскурсоводи,
але трохи здивували, як ми сі спитали, де тут каса, бо хотіли купити перепустку на привида.
Біба файно нагострив вуха, як зачули, шо тут шось ходит,
а Боба так озирнувсі, шо ледь в дзеркало не вліз!
Якби не ми – не знати, чи ті експонати ше би стояли,
бо Біба мав всі шанси звалити якусь антикварну вазу.
Але то було файно, хлопаки,
а як вернулисі до гуртожитку – то ще пару годин тоту історію перетирали.
Ну, і традиційне батярське правило – як десь йдеш, головне, шоб сі вернув, а шо по дорозі буде – то вже другий бік справи!
Відредаговано: 18.05.2026