Як Біба і Боба з друзями відвідали палац Потоцьких
Ніч. Коридори гуртожитку.
Наші герої стоять перед своєю кімнатою — і тут Боба лізе в кишеню, другий раз, третій... обличчя блідне:
— Хлопці... ключа нема.
— Та ти що, — Толік уже починає ржати, — знову той квест, де ми спимо в коридорі на кариматі?
— Я... я точно клав у кишеню! — Боба судомно трясе рюкзак, витрушує шкарпетки, записник, бутерброд з ковбасою (вже дещо сумнівної свіжості).
— То може той бутер і з'їв ключ? — Біба підозріло дивиться.
— Чекайте, — втручається Василь. — А де Мурчик?
Мурчик сидить за кутом і уважно дивиться на них. Але тепер... у нього з рота звисає ключ!
— Та то він украв! — вигукує Боба.
— Та то не вкрав, то... врятував, бо ви б його втопили в палаці, певно, у фонтані! — озивається Мурчик, знову тим самим загадково-людським тоном.
— Я слідкував за вами. Я все бачив. А коли той ключ випав, то я його приніс назад. Бо як не я, то хто? Юлік, може?
(Юлік кивнув. Він уже знімав другий репортаж.)
— Але! — урочисто додав кіт, — за повернення ключа вимагаю плату.
— І яку ж? — питає Біба.
Мурчик повільно киває на бутерброд з ковбасою.
— Оце мій гонорар. І ще... щоб ви мене наступного разу взяли на екскурсію!
— Щоб ти ще й гідом був! — Толік уже в голос регоче.
Всі регочуть. Навіть Юлік посміхнувся.
І як ти думаєш — взяли би вони Мурчика наступного разу з собою на пригоди?
Відредаговано: 17.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
