Юлік і таємниця забутої торби

Після вечірнього стендапу "Нічний маршрут виживання", наша весела четвірка — Біба, Боба, Василь Гуцал і батяр Толік — щасливо котилися в бік гуртожитку, голосно згадуючи найкращі жарти, як раптом...

— Хлопці, а де Юлік? — озирнувся Боба.

— Та він же був... здається... був... коли ми ще біля ліхтаря фоткалися з плакатом, — промовив Біба.

— То певно, десь загубився між світами... або між маршрутками, — додав Толік і змовницьки підморгнув.

— А шо, може на нього привид з палацу напав, — серйозно припустив Василь.

У цей момент із темряви, ніби з телепорту, виринає Юлік. В одній руці — величезна потерта спортивна торба, в іншій — Бобина куртка, яку той забув ще в гардеробі.

— Ого! — видихнули всі в унісон.

— Юлік, звідки в тебе та торба?! — вигукнув Біба.

Юлік мовчки поставив її на землю. Розкрив. А там — Толікові бутерброди, Василева кептаря, Бібин блокнот із замальовками і... незрозумілий старовинний ключ.

— А це вже шо за артефакт? — зірвався Боба.

Юлік знизав плечима. І вперше сказав щось голосно:

— Я подумав, що то може від скрині, що була в кутку палацу. Ви ж так поспішали, що всі речі порозкидали...

— Та ти шо, Юлік, ти — супергерой! — вигукнув Толік.

— Але мовчазний... — додав Василь. — Як той Бетмен.

— БетЮлік, — хмикнув Боба.

— То виходить, ми п’ятеро тепер не просто команда, а цілий підрозділ — "Варта забутих речей", — підсумував Біба.

Мораль: Інколи той, хто мовчить, не просто слухає — він все пам’ятає і рятує всіх від тотального фіаско.