Слід веде в темряву

Підвал політехніки виглядав так, ніби тут або знімали фільми жахів, або зберігали речі з минулого століття. Навіть кіт, що проліз повз них, подивився з осудом, мовляв, "ви тут не виживете".

— Ну й духота… — сказав Боба, намагаючись не чхнути від пилу.

— Запах старовини, — відповів Біба, роздивляючись труби.

— Це запах трухлявих шкарпеток, не старовини…

Раптом вони почули звук — щось грюкнуло десь углибині підвалу.

— Що це було?! — Боба миттєво схопив Бібу за руку.

— Це міг бути грабіжник! Або… унітазний маніяк!

— Я не хочу помирати в підвалі політехніки! Це не геройська смерть!

— Заспокойся, треба йти до кінця!

Вони рушили вперед, поки не побачили… ТІНЬ.

Висока, темна, вона ворушилася і щось робила біля труб.

— Це він… — прошепотів Боба.

— Момент істини! — Біба набрав повітря і гукнув: — СТОЯТИ, ЗЛОДІЮ!

Тінь завмерла. Потім різко розвернулася… і виявилося, що це…

Сантехнік дядько Гриша.

— Ви що тут робите?! — грізно запитав він.

— Ми розслідуємо зникнення унітаза! — гордо сказав Біба.

Дядько Гриша на секунду замислився, потім розсміявся так, що навіть труби здригнулися.

— Ой, хлопці… Ой, слідчі… Та його просто винесли на ремонт!

— …ЩО?!

— Та він тріснув ще тиждень тому! Вчора його забрали, а ви тут детективне агентство влаштували!

Боба повільно повернув голову до Біби.

— То що там про каву?

Біба кашлянув.

— Ем… Офіційно закриваю справу.

— Офіційно ти зараз платиш за каву!

— Ладно, ладно, пішли, — Біба махнув рукою. — Але я все одно вважаю, що ми провели ґрунтовне розслідування!

— О так, знайшли сантехніка в темному підвалі, майже отримали інфаркт і втратили залишки гідності. Справді ґрунтовне!

Так завершилася ще одна легендарна справа Біби і Боби. Вони не знайшли злочинця, бо його не було, але отримали безцінний урок: не всі зникнення — це злочини.