Біба і Боба стояли біля місця злочину, спостерігаючи за залишками сантехнічної цивілізації. Труба стирчала з підлоги, ніби натякала: "Мене обікрали. Я постраждала. Але мовчу."
— Нам потрібні свідки, — заявив Біба, вказуючи пальцем у повітря, ніби він Колумб, а перед ним — новий континент.
— Хто? Кран? — скептично спитав Боба.
— Студенти, Бобо! Люди! Очевидці!
Вони підійшли до Олі.
— Олю, що ти бачила?
— Ну, як сказати… Я зайшла, хотіла сісти, а там — порожнеча… Це був страшний момент у моєму житті.
— І жодних підозрілих звуків раніше? Наприклад, «Тримай!», «Швидше, воно важке!» або «Брате, це наш джекпот!»?
— Ні, було тихо.
— Хм… Мабуть, діяли професіонали, — пробурмотів Біба.
— Ага, мабуть, це була елітна банда сантехнічних грабіжників, які спеціалізуються на унітазах!
— Не смійся, Бобо, у світі повно дивних людей!
Оглянувши трубу ще раз, Біба оголосив:
— Нам треба перевірити… підвал!
— ЩО?!
— Подумай, друже! Унітаз має злив! Значить, якщо його кудись винесли, то, можливо, через труби!
— Це ж повна маячня!
— А якщо ні?
— Ну, тоді я куплю тобі каву.
— І тістечко.
— Тільки каву.
— По руках!
І вони вирушили в підвал.
Відредаговано: 11.05.2026