ЩО ВОНИ ЗРОБИЛИ З ТИМИ ГРИБАМИ?

1. Спершу вони вирішили їх помити.

Але коли Боба відкрив кран, струмінь ударив так, що половина грибів втекла в раковину, а інша половина — на підлогу.
Боба кричав:
— «Бібо, вони тікають! Тримай їх! Це ж не риба!»

Біба:
— «То ти їх не ловииии!!!»

Гриби не вижили.

2. Потім вони захотіли приготувати грибну юшку.

Боба поставив каструлю.
З водою.
Без грибів.
Замість них — дерев’яна ложка для запаху природи.

Коли зайшов Василь Гуцал і побачив цю композицію, він тільки перехрестився:
— «Та шо ви робите, хлопці, то ж не є магія, то кухня!»

3. Далі вони спробували підсмажити те, що вціліло.

Але сковорідка була холодна.
Бо вони не ввімкнули конфорку.

Пів години вони стояли і чекали, поки «то ся присмажиться».
Боба торкнувся пальцем, зніяковів і сказав:
— «А чого воно не шкварчить?»

Біба відповів:
— «Бо ти не дав духу вогняного, чаклун ти мій недотайний!»

4. Коли вони нарешті ввімкнули плиту…

…смажили гриби на такому вогні, що сковорідка більше нагадувала портал у підземелля.
Гриби спочатку стали чорні, потім дуже чорні, а потім — філософські.

Вони вже не були грибами.
Вони були сувенірами з лісу.

5. Результат: їсти було нічого.

Щось хрустке, щось твердкувате, щось нагадувало камінчик.
Навіть Толік Львівський сказав:
— «Та хлопці, ну ви шо… таку штуку навіть батяри в сорок шостому не їли…»

6. І тоді вони прийняли єдине правильне рішення:

Викинули свої чорні «гриб-пляцки» та замовили піцу.

Кіт у гуртожитку, побачивши це, філософськи підсумував:
— «Ага… грібники… рівня Michelin… нє?»