Одного прекрасного ранку, коли Львів ще тільки прокидався, а в гуртожитку Політеху лунало сакральне «Хто вкрав мою ковбасу?!», Біба й Боба вирішили стати серйозними грибниками. Не туристами, не блукальниками, а СПРАВЖНІМИ, такими, що можуть на слух відрізнити мухомора від сироїжки.
— Бобцю, — урочисто почав Біба, — сьогодні ми підкоримо ліс.
— Та я в маршрутці ледве виживаю, а ти про ліс, — проворчав Боба, але рюкзак уже застібав.
В ПУТЬ!
До лісу вони приїхали о сьомій ранку — тобто о часі, коли звичайні студенти тільки перевертаються на інший бік і мріють про каву. Ліс зустрів їх тишею… ну майже. Десь поблизу кричав трактор, бо дядько Михайло вирішив саме сьогодні корчувати пні.
Біба вдихнув свіже повітря:
— Чуєш цей запах сосен?
— Чую. І запах дизеля теж, — відповів Боба.
Відредаговано: 03.05.2026