Операція «Озеро»

Було це літом, коли сонце пекло як чайник у гуртожитській кухні, а мозок плавився швидше за морозиво з «Галичини». Біба прокинувся зранку з блискучою ідеєю:

— Бобо! Пора відпочити душею й тілом. Їдемо на Винниківське озеро!

— А чого не на Мальдіви? — пробурмотів Боба, заплющивши очі. — Там теж вода є, але без комарів...

— У нас бюджет гуртожитський, не олігархічний, — відказав Біба. — Озеро! Винники! Курорт! Шашлик!

Через пів години вони вже тряслися в маршрутці, тримаючи півтора літра лимонаду, три батони, карімат, мангал, шампура (з гуртожитської сушки) і гумовий круг у формі фламінго.

Коли приїхали — краса! Сонце, пісок, люди, музика. Біба розклав табір, а Боба пішов у воду.

— Бібо, тут якась холодна Атлантида! — закричав він. — Якщо я не вилізу, не забудь передати мамі, що я любив її борщ!

— Не скигли! — відповів Біба. — Зараз буде шашличок!

Але ж шашлик... був куплений сирим. Сірників не було. Вугілля вологе. Біба тицькав паличкою у вогнище, як шаман. Боба танцював навколо, намагаючись роздмухати полум’я, але добився тільки того, що йому закоптили брови.

— Може, викличемо «гриль-таксі»? — спитав Боба, тримаючи сирий шампур.

— У нас нема грошей! — Біба похмуро поглянув на батони.

І тут почався дощ. Не звичайний, а такий, що навіть фламінго-круг почав тонути. Боба сховався в рюкзаку. Біба накрив себе мангалом. Озеро виглядало як Тихий океан у шторм.

— Бібо, ми відпочили?

— Повноцінно, як у спа: сауна, душ і обгортання в болото.

У результаті вони повернулися в гуртожиток, мокрі, голодні, але щасливі.