Як американський рятівник врятував собачку Мімі у Херсоні

...

Я - маленька собачка з Херсону і ця історія про мене. А саме про те, як мені вдалося знайти свою Людину - американського рятувальника, який облетів півкулі заради того, щоб допомагати нашим захисникам і захисницям, а ще змінити моє чотирилапе життя раз і назавжди!

Скільки себе пам’ятаю в мене не було імені, як і дому. Я - звичайний песик-безхатько. Я не знала своєї матусі і не пам'ятаю, як, чому та коли залишилася у місті зовсім сама.

Лютнева ніч цього року в моєму, рідному місті нічим не відрізнялася від інших ночей. Постійні спалахи та звуки. Я звикла до того, що треба тікати. Скільки себе пам’ятаю. Вдалині виднілася річка, але біля неї я надто сумувала. Тому найчастіше приходила до високого паркану. Довкола нього щовечора збиралася великі собаки.

Я намагалася подружитися з ними та напевно через те, що інші собачки були набагато вище за мене, вони частенько гавкали, сварилися в мій бік, я трималася осторонь. Було холодно та дуже хотілося їсти. Нам всім… і людям і тваринкам - постійно! Не забувайте, будь ласка, по це.

Вирішила знову наблизитися до величезних собак та вони знову не прийняли мене і я вкотре нерішуче відступила й подумала, що доведеться трохи підрости. Тоді я стану такою, як вони і можливо ми подружемося. Бо поки я занадто крихітна.

За моєю спиною пролунав тихий голос і покликав до себе. Я озирнулася і перше, що побачила - це дуже добрі очі, які дивилися на мене і посмішку, яка нібито промовляла, що: “все буде добре”.

Виявилося, від цієї ночі будинок за високим парканом перестав пустувати. В ньому знайшли прихисток, щоб зігрітися і відпочити рятувальники. Вони приїхали до нашого міста з далекої країни.

Можливо саме завдяки високому паркану цей будинок був цілим на відміну від інших й рятувальники вирішили зупинитися в ньому.

Інший рятувальник називав людину, яка покликала мене: “Баррі” і хоча я була крихітним цуценям, відразу запам’ятала це ім'я, повторив його про себе кілька разів.

Важко пояснити, що я відчула в той момент та все-таки наважилася підійти до Баррі. Рятувальник взяв мене в долоні, в які я повністю помістилася.

- Яка ж ти маленька, - сказав тихо американський рятувальник і подивився на свого друга.

- Заберемо її всередину, - друг Баррі, який також був рятувальником і прилетів разом з ним із США, показав на інших собак, які сварилися в наш бік. Але я все одно їх встигла полюбити. Не забувайте, про що я казала на початку.

- За парканом в крихти немає шансу. Надто маленьке цуценя. Їй не більше двох-трьох місяців. Сам знаєш, що буде, - додав він.

І хоча вони говорили іншою мовою, адже приїхали до нас здалеку - “мову” піклування мені вдалося легко зрозуміти.

Особливо, коли американський рятувальник заніс мене до їхнього двору і я вперше відчула, що я не сама.

Від його долоней відчувалося тепло. Він спеціально прилетів до нас, щоб розвозити посилки і допомагати тим, хто цього найбільше потребував.

Що я можу сказати: мені - крихітному безхатьку-цуценя цієї ночі насправді дуже пощастило. Щоб продовжити свою місію допомагати всім, хто цього потребує в Херсоні, Баррі та його друзям-рятівникам, довелося отримати спеціальний дозвіл. Він давав можливість залишитись тут ще на деякий час.

Тим часом, поки сотні думок вертілися в моїй собачій голові, Баррі обережно поставив мене на землю, а потім почав облаштовувати будку і тепле ліжко. До цього я була абсолютно непристосована, щоб жити в домі, тож моїй вдячності не було меж. Адже він дозволив залишитися в будці на ніч і обходити територію довкола. Це мене заспокоїло.

Відтепер не лише в Баррі з іншими рятувальниками, а і в мене з'явилася власна місія в житті - охороняти довірену мені територію, хоч якою крихітною я не була! Й перш за все я збиралася захищати людину, яка мене врятувала, подарував: мені-безхатьку абсолютно нове життя.

Я помітила, наскільки втомлений американський рятівник. Звісно, ви будете здивовані та зізнаюся, що ми - песики завжди відчуваємо, що всередині вас - людей. Мені не важко було почути серцем, що ця ніч для Баррі - перша і надто важка. Він виглядав вкрай втомленим і сумним від того, що побачив на власні очі моє місто і що з ним зробили підлі загарбники! Він, як і наші захисники рідної неньки і інші рятувальники мав величезне, хоробре серце і постійно думав, чим ще може допомогти.

Цієї миті я підійшла і притулилася мордочкою до ноги Баррі. Цим я намагалася показати американському рятівнику свою підтримку й те, що повністю довіряю власне маленьке чотирилапе життя.

- Мімі, - Баррі всміхнувся і погладив мене. Так в мене з'явилося ім'я. Бойовий рятувальник із США назвав мене на честь своєї прабабусі. Мені сподобалося ім'я: “Мімі” і так само, як і ім'я: “Баррі” я повторила його про себе кілька разів.

Цей момент довіри від мене став для рятувальника справжнім ковтком свіжого повітря. Думаю, він здогадався, що відтепер він є моя людина.

Тієї ночі я залишилася у будці після того, як мене нагодували. Ледве зажеврів світанок, рятувальники швидко зібрались і вийшли на вулицю. Я відразу прокинулася. Вони збиралися продовжити розвозити посилки з допомогою.

Баррі з командою зібралися та відправилися до своєї машини, яка знаходилася на сусідній вулиці. Вони швидко йшли до автівки, а я хоч і вільно почувалася за парканом через те, що знала там кожний куточок, все ж намагалася не відставати від Баррі й постійно бути поруч.

Рятувальники сіли в автівку і відправилися виконувати свою місію. Водночас я продовжила бігти за машиною, скільки могла та коли повністю вибилася з сил, зупинилася і повернулася назад. Я збиралася дочекатися Баррі перед парканом.

Коли вони повернулися назад, я радісно пискнула і побігла на зустріч до Баррі. Я буквально кинулася на ногу американському рятувальнику та почала обертатися навколо себе, аби продемонструвати, наскільки рада його поверненню. Це був другий день нашого знайомства і Баррі запам'ятав його через неймовірні емоції радості та щастя. Завдяки мені він міг хоч і ненадовго відволіктися від постійних спалахів та звуків, які лунали звідусіль. Єдина різниця, тепер я більше не тікала від них і не ховалася, адже знала, що Баррі захистить мене… і якщо вже бути геть чесною, я частенько ховалася за ноги Баррі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше