6.2

Здається, двері за ручку ми з Ейріком смикнули одночасно, бо так швидко і з таким диким гуркотом ця дерев’яна зрадниця ще ніколи не билася об стіну.

Задній дворик моєї таверни був, на жаль, квадратним і порожнім з одним єдиним виходом на протилежному боці від будівлі.

Я ледь встигла пробігти кілька метрів, як масивний тупіт пролунав у районі виходу. Ейрік підхопив мене за лікті і з легкістю переніс собі за спину.

— Не проти маленького бардаку? — підморгнув він мені і схрестив якусь руну руками.

Чесне слово, виглядав дуже круто. В Академії я могла годинами спостерігати, як тренувалися маги. Так чих, так пих! І руками якісь жести непристойні показують! А потім усе навколо я-я-як вибухне!

Загалом, видовище неймовірне — рекомендую.

На жаль, однак, для мого одвірка, саме він мав постраждати в нерівній сутичці з магічними силами Ейріка. Пролунав гуркіт і дерев’яна панель обвалилася, перекривши прохід двом перевертням.

— Ремонт коштуватиме щонайменше десяток золотих, — проричала я крізь зуби.

— Я заплачу, — усміхнувся Ейрік і смикнув мене за руку в напрямку виходу з двору.

Двох гігантських перевертнів дерев’яна балка не могла затримати надовго, тож нам і справді не варто було розслаблятися. Ми швидко стрибнули в прохід і побігли лабіринтами міста.

— Звідси є портал переходу до столиці, — почав було бурмотіти Ейрік, коли я осмикнула його на перехресті.

Перш ніж бігти у відомому йому напрямку, потрібно було з’ясувати кілька нюансів.

— Перше, — сказала я і вказівний палець уперед виставила, — ці яйця — мої. Я їх знайшла, я їх сховала, я їх планувала продати.

І, мабуть, саме я привела перевертнів після розмови з Чопорсі. Ай, щоб його перевертні обсіли! Зробив мені нерви! Втім про це Ейріку знати не було потреби.

— Марно, зараз справді немає часу…

— Підтверди! — я тупнула ногою. — Що ти не скористаєшся своїми силами й не відбереш у мене яйця, Фредрікссон!

— Вони мої.

— Були ваші, стали наші, — загрозливо наступила на мага. — А то зараз піду, поговорю з перевертнями, та віддам їм яйця.

— Ціною свого життя? — усміхнувся чоловік і бровою так повів, мовляв, розкажеш, дівчинко.

— Не перевіряй мою скаженість на міцність, — попередила я, — пошкодуєш.

Ейрік видихнув, схрестив руки й подивився на мене зверхньо. Бо я ж дійсно була скажена. Ще б підійшла і справді почала базікати з волохатими красунчиками. Тож маг насправді не знав, чи блефувала я, чи ні, а час підтискав — це ми обидва розуміли, чим я безсовісно користувалася.

— Добре, — нарешті здався він, — яйця твої, розпоряджаєшся ти теж ними сама.

— Чудово, — я видихнула і випрямилася, — так би відразу. А тепер нам потрібно ще за однією справою зайти.

— Ти пам’ятаєш, що за нами женуться перевертні? — тактовно нагадав Ейрік.

Я подивилася на нього зневажливо. Про це я, звісно, пам’ятала, от тільки залишати таверну напризволяще теж не збиралася, а тому вирішила зробити невеличкий гак повз стару відьму. Залишу їй записку з ключами — нехай посторожить, поки мене не буде.

Сігрід напевно скористається ситуацією і почне продавати свої зілля втричі більше — але й мої стіни залишаться під її пильним контролем. Так я собі думала.

— Отже, бігти нам потрібно швидше, — хмикнула у відповідь магу і смикнула його руку вже я в потрібному напрямку.