[47] Щось сорок шосте. Летючий Єврей

ЩОСЬ СОРОК ШОСТЕ. Летючий Єврей

Вітрильник-привид лине уперед,

Хитаючись на хвиль горбатих спинах,

Під ним гнівливий океан реве,

Над ним казиться буйно хуртовина.

Льюїс Керролл, «Дружина моряка».

Ну, пропливала одного разу повз нас піратська галера «Тарас Шевченко», ну то й що?

Юрій Коваль, «Суєр-Виєр».

«Бачите, – говорить лицар, – от наступає зу­хвалий ворог, а ви незвичні до військової справи й не зможете чинити йому опір; але я чудово воло­дію зброєю й стану поперед вами із мечем у руці, уря­тую вам життя й збережу ваше добро, – у війні моя втіха, я знаходжу
радість у бою...»

Ернст Т. А. Гофман, «Еліксири сатани».

3 – 24 жовтня 1995 року.

25 жовтня 1995 року в газеті «Актуальне чтиво», що видається в місті Яєчня-Ясна, було опубліковано статтю «Вигнання», яку Автор Терентопських хронік хоче запропонувати увазі безцін­ного читача.

Аналогічні статті в той же день з'явилися й в інших яєчнеяснинських газетах, але щоб не стомлювати читача купою статей, де різними словами й реченнями викладаються ті самі факти, Автор вирішив обмежитися лише однією.

Ось про що йдеться в цій статті:

* * *

«Примарний вітрильник і його піратський екіпаж вигнані з території Яєчнеяснинської області!

Нарешті, земляки, ми мо­жемо зітхнути з полегшенням!

Страхи й тривоги позаду!

Але перш ніж повідати про обставини вигнання, нагадаємо читачам, як усе почалося.

Уперше таємничий вітрильник було помічено на території Яєчнеяснинської області третього жовтня цього року, приблизно в півтора кілометрах від селища Липких Липок. Мешканці цього населеного пункту, які раніше вітри­льників не бачили (картинки, макети й фільми не беремо до уваги), здивовані виглядом фрегата із чорними вітрилами, що погойдується не на морських хвилях, а на степовому ґрунті, вирушили в напрямку цього об'єкта, аби розглянути його ближче. Але вони не пройшли й половини шляху, як вітрильник станув у повітрі, начебто міраж.

Потім таємничий фрегат з'явився на околицях хутора Авжеж. І знову, коли мешканці цього хутора попрямували до вітрильника, він огорнувся серпанком, а коли серпанок розсія­вся, корабля вже не було.

Після цього ще вісім разів протягом двох тижнів жителі нашої області бачили загадковий фрегат то там то сям.

За допомогою біноклів і підзорних труб деякі свідки цього таємничого явища розгледіли чорний прапор на щоглі, прикра­шений білим черепом і двома схрещеними кістками – знамени­тим "Веселим Роджером" (☠), що, як ми всі знаємо із пригодни­цьких книг і фільмів, є знаком морських піратів, або, інакше ка­жучи, корсарів, або, інакше кажучи, флібустьєрів... А також розгле­діли назву вітрильника, позначену на його борті: "Летю­чий Єврей". А навколо цього піратського фрегата вдалося вгледіти й самих піратів, що начебто зійшли зі сторінок "Острова Скарбів", до зубів озброєних пістолями, шпагами, шаблями, мушкетами й ще хтозна яким душогубським анти­кваріатом; одні з них стріляли по мішенях, інші фехтували, треті пили ром або грали в кості. Було схоже, що ці морські розбійники, котрі неві­домо звідки узялися, готуються втнути наліт і погром із грабежами й убивствами.

Зрозуміло, це явище розтривожило, налякало, стурбувало, розхвилювало нашу громадськість! Що це за пірати?! Звідки вони узялися?! Які в них наміри?! Чого нам від них чекати?!

У населених пунктах стихійно стали організовуватися загони самооборони.

Чарівник Капітон Махоручко, котрий мешкає в Яєчні-Я­сній, перебуваючи тимчасово в селі Бомондівці, у гостях у тещі, спробував був вплинути на таємничий примарний вітри­льник і його команду, що в черговий раз з'явилися на просторах нашого лісостепу, цього разу біля цієї самої Бомондівки, закли­наннями, котрі виганяють духів, примар, фантомів. Але закли­нання на піратів і корабель не подіяли. Зник вітрильник з екіпа­жем лише тоді, коли бомондів`яни спробували до нього на­близитися.

Люди ламали голови й до хрипоти сперечалися про загад­кове пришестя таємничих флібустьєрів.

Одні говорили, що це, мовляв, корабель-привид на кшталт знаменитого "Летючого Голландця", а, отже, і пірати – примари; доказом чого є їхні незвичайні появи й зникнення.

Інші заперечували, що примари видимі тільки в сутінках і в темряві, а при ясному світлі вони невидимці; корабель же й пі­рати спостерігалися при ясному світлі, а тому не можуть бути привидами. Підтвердженням цьому є, мовляв, і той факт, що на них не подіяли антифантомні заклинання чарівни­ка Махоручка. Отже, це не примари, а міраж; міражі бу­вають саме при сонячній погоді, з'являються й зникають саме от так зненацька.

Треті доводили, що це й не міраж, тому що міражі бу­вають, як правило, у пустелях або на морі, а Терентопія – не те й не інше; і міраж – це всього лише віддзеркалення реально існуючих об'єктів; для того щоб тут з'явився подібний міраж, треба, щоб на околицях Терентопії було море або океан, по якому плавали б піратські вітрильники, а раз нічого такого немає, виходить, і віддзеркалюватися нема чому; отже фре­гат "Летючий Єврей" з піратами – це й не міраж і не примари, а реальний корабель із реальними людьми, які раптово з'являються й зникають, напевно, завдяки магії.