Розділ 24

Минуло два місяці 

Лілі 

Минула лише година, як Назар пішов, а я вже намотувала соте коло квартирою. Вже не залишилось ні сил, ні нервів, щоб нести цей тягар. Ніколи б не подумала, що бути коханою боксера буде так складно. Серце розривають відчуття болю та страху, через годину я сидітиму перед рингом і мовчки спостерігатиму, як уміло, майстерно і відшліфовано б’ють мого коханого. Так, Назар місяцями готувався до цього поєдинку, я незлічену кількість разів проводжала його на тренування. Точно знаю, що мій лев переможе, однак дістати від суперника таки доведеться. Як я потім дивитимусь тижнями на його понівечене, синє тіло, як витрачатиму закривавлені кошти?  

Від думки про кров живіт боляче скрутило, я ледь встигла добігти до ванної кімнати. Останнім часом за харчуванням я особливо не дивилась. Мабуть, дістала гастрит, мене постійно нудить. Коли вмилася, у дзеркалі відобразилась виснажена дівчина з колами під очима. Я вже хотіла вийти з ванної, як у вічі кинувся маленький календарик біля дзеркала. У червоному кружечку виднілась цифра три, а сьогодні було вже дванадцяте. У дзеркалі вже відобразились величезні круглі очі. Я вагітна? 
Так, плануванням сім’ї ми ще не встигли займатись, та й сім’я з’явиться через місяць. Для весілля вже було все готово, залишилось лише почекати загоєння синців нареченого, а то збоку виглядатиме якимось насильницьким одруженням. Мені вистачило десяти хвилин, аби придбати тест і повернутись додому. Дві яскраві смужки на ньому перетнули наше колишнє життя назавжди. Схоже, у руках я зараз тримала цінний подарунок для мого переможця. Прийде додому, а він уже тато. 

Від цієї миті хвилювання заборонені і, на жаль, заспокоєння алкоголем із сигаретами теж. Я намагалась змайструвати здоровий і непохитний вигляд леді, дякуючи якісній косметиці і хорошому модельєру, вийшло блискуче. В авто рука мимоволі потяглась до живота, я ніби відчула тепло, на енергетичному рівні, яке розлилось по всьому тілу. Більше я не одна, у мені росте частинка кохання, копія мого Назара. Моя дитинка зовсім крихітна, а вже змогла підтримати і відволікти від сильних переживань. На жаль, не надовго. Коли я сіла перед самим рингом, всередині все боляче скрутилось. На обличчі застигла непохитна усмішка, але яка ж вона була фальшива. Фоторгафам потрібна слабинка, щоби вчепитись і зробити сенсацію. Однак не на ту напали, перед ними сидітиме професіонал. З одного боку, я їхня колега, з іншого – шия колишнього лева у боях без правил. Ми вже звикли із Назаром завжди перебувати у центрі уваги, наше місто мало не надто багато знаменитостей, тож ті, які були, відстежувались ну дуже пильно. 

У величезній залі царював повний хаос, люди метушливо займали свої місця. Я таки не могла зрозуміти, що вони тут роблять таким натовпом, хіба можна радіти болю інших людей? Мабуть, я найгірша дружина боксера, бо хоч і намагаюсь влитися у атмосферу, та щиро не виходить. Гамір затих, як тільки ведучий почав промову, моє тіло вкрилось холодними мурашками від цього голосу. Мушу визнати, манера оголошення боксерів вразила, звучить грізно і мелодійно водночас. Збентежило лише оголошення суперника Назара, а точніше – кількість його блискучих перемог. 

Назар був більшим і сильнішим, здається, його м’язи збільшились. Перше, що він зробив, знайшов мене поглядом, я одразу розквітла. За спиною дівчата кричали його ім’я, трусили плакатами, ще трохи – і зізнаються у коханні. Ну-ну, старайтесь скільки хочете, та серце Назара давно належить тільки мені.  
Весь поєдинок я була, мов у тумані, то пильно дивилась на бійців, то боляче відверталась від отриманих Назаром ударів. Руки боліли від стиснутих кулаків, та я і не думала їх розціпити. У перервах так хотілось кинутись до нього й обійняти, та це було заборонено. По закінченню бою, коли рефері підняв руку переможця, із мене вирвався несамовитий крик радості. Мабуть, заради цього вибуху адреналіну всі сюди і прийшли. Коли дали слово Назару, він звернувся із подякою до нареченої, і тут сльози щастя не вдалось стримати. Скільки страждав і боровся, а перемозі завдячує мені. 

Повертатись додому одна я не стала, це було б якось неправильно. Терпляче перечекавши всі етапи дійства, ми разом поїхали у гніздечко. На диво, Назар був сповненим сил і не надто побитим. Він одразу пішов у душ, а я побігла готувати вечерю із сюрпризом. Через деякий час на столі вже красувались смаколики. З ванної Назар не вийшов, а тривожно вибіг. 

- До нас сьогодні заходив хтось із жінок? 

- Ні, я була сама, - мабуть, таки йому дісталось по голові, бо це питання було надто безглузде. 

- Отже, це наше! - Він протягнув уперед тест на вагітність. 

Інколи я дивуюсь власній дурості, це ж треба примудритися забути тест на поличці у ванній. Із розчарованим обличчям і саркастичним голосом я вказала руками на стіл і промовила: 

- Сюрпри-и-из! 

Назар схопив мене на руки і закружляв, мов ляльку, потім цілував, сміявся, плакав. Загалом, такої бурхливої реакції я ще не бачила. Від удушення коханим врятував випадковий дзвінок у двері. Я умостилась за стіл чекати, очевидно, що цей візит до переможця. Він повернувся з оберемком квітів у руках. Я поволі розклала їх по вазах, а потім ми сіли за вечерю. Розумію, що не час про це говорити, однак він геть закинув нашу спільну роботу. За минулий місяць я самотужки витягувала нашу статтю. Все, на що Назар знайшов час перед тренуваннями, це трохи навчити мене фотографувати. Тож у поїздку я відправилась сама і, скажу відверто, із завданням впоралась відмінно. Помічників навмисне не взяла, ніхто, крім Тамари Дмитрівни, про відсутність Назара не знав. Від одного разу нікому нічого не буде, а авторитет коханому підірвати могли. Я трохи думала, а потім несміло почала: 

- Знаю, не час про це нагадувати, однак через кілька днів буде третя поїздка у проєкті. А ми ще не знаємо навіть маршруту... 

Далі продовжувати побоялась, він ледь дійшов додому з однієї роботи, а я наполегливо штовхаю на іншу. Якби не тиснули терміни, я б і не заїкнулась.