Розділ 21

Назар 

Двері відчинились із неприємним скрипом, я вийшов слідом за двома чоловіками. Зала виявилась величезною, посередині виднівся справжній октагон – восьмикутна клітка, оточена десятками світил. Всі вони були спрямовані на ринг, глядачі перебували у повній темряві. Думаю, тут занадто багато відомих персон, які воліли залишитись непоміченими. Мій вихід зустріли оваціями, хтось навіть викрикував прізвисько «Лев». 

Посеред октагону красувався Удав, одягнений у чорний смокінг, у такому вбранні я бачив його вперше. На обличчі – тріумфальна посмішка, а в руках був мікрофон. Отже, сьогодні він вирішив погратись у короля-ведучого, як цікаво. Мене провели до червоного кутка у клітці, хоча до сьогодні я завжди обирав синій. Він навмисне знущається. У синьому кутку нікого не було, значить, суперник виходитиме після оголошення. Це, мабуть, такий хитрий хід, щоб до кінця тримати інтригу. Удав кинув мені ненависний погляд і почав свою промову: 

- Пані та панове, сьогодні на цій арені відбудеться бій, якого всі ми так довго чекали! Робіть свої ставки і збагачуйтесь за рахунок видовищного бою! Тут зібрались лише найкращі глядачі, які божеволіють від  спостереження за змішаними бойовими мистецтвами. Сьогодні буде не просто бій – перед вами вирішиться доля абсолютного чемпіона Чорного рингу. До сьогодні ним являвся найкращий з найкращих боєць, який зараз у червоному кутку рингу! Зріст сто вісімдесят сантиметрів, вага дев’яносто чотири кілограми, десять перемог, десять з яких – нокаутом. Безжальний, могутній і неперевершений Ле-е-е-е-ев! Знайти йому гідного суперника виявилось неможливо, тому я вирішив не гаяти на це час. Натомість створив ще більшого, сильнішого і молодшого бійця. Пані та панове, прошу, зустрічайте – Ле-е-е-е-ев! 

У мене всередині все стиснулось. Він створив мою копію? Вчив точно таких прийомів, хитрощів, думок? Він просто ненормальний псих, готовий пожертвувати життям будь-якого із нас, лише заради слави і власної наживи. Удав виношував цей план роками і, мабуть, місяцями всі ці горе-глядачі чекали саме на цей бій. Боюсь навіть уявити, яка брудна сума обертається довкола цього божевілля. Нас виставили, як двох піддослідних пацюків, вкололи ідентичний вірус і залишили поїдати один одного у клітці. Я знаю, що цьому боєві судилось лише початись, однак мій суперник має намір довести його до кінця, можливо, за допомогою смертельного нокауту. 

До октагону підіймався вищий і більший за мене в рази хлопець, від нього віяло чорною ненавистю, жодного страху, все, як вчив тренер. 

- Отже, у синьому кутку рингу боєць, який зможе змінити всю нашу історію, вибити її із суперника. Зріст сто дев’яносто сантиметрів, вага сто три кілограми, чотири перемоги, чотири з яких нокаутом, оновлений і хижий Ле-е-ев! Двох царів бути не може, як і двох однакових бійців. Просто зараз залишиться найбільш гідний із вас. Щоб видовище було яскравішим, ми навмисне проігнорували правило із ваговою категорією. Все як у дикій природі – звірі боротимуться за життя. П’ять раундів, по п’ять хвилин.  

Ми зійшлись посеред октагону, рефері озвучив правила, наказав розійтись по кутах і оголосив: 

- Бій! 

Прозвучала сирена і ми зійшлись посеред октагону. Він тримався на дистанції, почав вивчати мою тактику. Такий хід ведення бою мені на руку, хай вичікує, менше травм залишиться. Одначе не за цим я сюди вийшов, у нас зосталось лише кілька хвилин, а можливо, і цього немає. Спробую першим атакувати, побачимо, як ти себе поведеш. Перш ніж я зміг до нього дістатись, ми надали один одному незначних ударів. Уловивши потрібний момент, я пішов у наступ. Різко зробив прийом двійку – удар лівою рукою, а наступний правою. Опонент перекрився, кулаками закрив обличчя. Я миттєво зробив крок лівою ногою вперед, взяв його корпус руками. Те, що цей здоровило вищий за мене, набагато спростило завдання. Захопив правою ногою його ліву, спустився на праве коліно, силою затягнув у партер. Удав мав рацію: «Запам’ятай, Назаре, наростивши великі м’язи, ти не станеш сильним борцем. М’язи – це лише м’ясо, яке чим важче, тим потужніше впаде на землю». 

Недо-Лев, мов камінь, звалився на землю, здається, ми разом трохи проїхали назад. Я одразу перейшов у позицію бокового утримання і приступив до удушення. Свою ліву руку опустив за голову опонента, правою завів його лікоть і накрив своєю головою, намертво фіксуючи. Моя ліва долоня лягла на правий біцепс, а права закрила замок. Підтягнув ліве коліно йому у корпус, зробив упор правою ногою і всією масою тіла почав давити. 

Глядачі перестали вболівати і ревіти, вони гарячково чекали, чим же закінчиться наша сутичка. Він виявився дійсно сильним і витривалим, в той час як я уже відчував слабкість, що дедалі сильніше охоплювала м’язи. У якусь мить він почав здаватись, постукуючи кулаком мені у бік. Я попустив хватку і підняв голову вверх, очікуючи шалені крики та овації. Проте замість крику захоплення почались крики плачу. Правоохоронці оточили будівлю і подали попереджувальний сигнал пострілом вверх.  

Всі інші події, здається, відбувались у сповільненому режимі. У приміщенні з’явилось більше світла, я бачив, як глядачі зриваються зі своїх місць і щосили втікають, напролом роздавлюючи один одного. Люди Удава почали перестрілку з правоохоронцями, вони затуляли собою хазяїна, блідого, мов смерть, намагались вивести з будівлі. Від надлишку змішаних емоцій, я знехтував наказом прокурора, та й з цього невдахи потрібно було злазити. Я підвівся і стояв на колінах, як раптом почув різкий біль у правому боці. Від шоку не відразу зрозумів, що сталось. У голові зрадницько запаморочилось і я гепнувся на спину. Лівою рукою потягнувся до вогнища болю, почулась тепла волога на пальцях, коли побачив на них кров, зрозумів, що мене нокаутувала куля.  

Я не міг рухатись деякий час, однак перебував при ясній свідомості. Повернув голову набік, від мого оновленого і хижого Лева і сліду не лишилось. Не знаю, звідки знайшов у собі сили, але тріумфальний сміх вирвався на волю, я переміг. Сьогодні судилось стати подвійним чемпіоном, двома умілими прийомами усунув і Лева, й Удава. У боці від різких рухів знову боляче здавило, я перестав сміятись, вирішивши цей приємний момент відкласти на потім.