Розділ 18

Лілі 

Ранок виявився дуже приємним і теплим. Сьогодні мені не хотілось  ставати тигрицею. Я вирішила бути Росичкою, ніжною для мого коханого. Мінімум макіяжу, легка рожева сукня і балетки. Цікаво, який там сюрприз? Варіантів не маю ніяких. Я швиденько вибігла на другий поверх, під його дверима серце почало швидше калатати. Ну все, я готова. Натиснула на дзвінок. У відповідь лише тиша, навіть кроків не чути. Я знову натиснула, а потім знову і знову. У відповідь була лише мертва тиша. Дістала смартфон із сумочки і набрала його номер, мені відповів автовідповідач. Я нічого не розуміла, як раптом почула кроки. На обличчі миттю засіяла усмішка. Але це був не він – із сусідніх дверей вийшла молода жінка у банному халаті і надто домашньому вигляді. 

- Чого дзвониш сто разів? Дітей розбудити прийшла? Режим весь нам перебила. 

Я не розуміла, що тут зараз відбувається, сказала перше, що спало на думку. 

- Вибачте, я не хотіла. Я піду. 

Захотілось якнайшвидше втекти, мені і своїх проблем вистачає, а тут ще і її моралі довелося б вислуховувати. 

- Зачекай! Вибач! Діти втомлюють і дратують, на людей вже он кидаюсь. А ти до Назара? 

Я одразу зраділа, коли почула його ім’я. Більше втікати не хотілось, можливо, вона знає, куди він подівся. 

- Так, до нього! 

- Ну, хто б сумнівався, до нього частенько красиві дівчата заходять. 

- Тобто? - Мене наче холодною водою облили, це точно не про мого Назара. 

- Бабуся його вже так настраждалася. Він як піде з дому у «Фортецю», так там і днює, і ночує. От і зараз – вона на дачу, а Назара ще з учорашнього вечора немає. Одні клуби і дівчата в голові. Звісно, він же такий красивий. 

- Я... я, мабуть, піду. 

- Бувай. Ти б на нього не надіялась, а то ще страждатимеш! 

Жіночка і не думала замовкати, але я вже нічого не чула. Спустилась сходами і сіла в авто на автоматі, моє серце пропустило кілька ударів. На очі опустилась пелена сліз. То от який сюрприз ти мені приготував, коханий. Я дійсно вражена, а, на додачу, ще розбита, спустошена і з серцем навиворіт. Це не може бути правдою, ти б ніколи так зі мною не вчинив. Не може людина так красиво брехати, я ж бачила його погляд, так не дивляться на чергову знайому. Напевно, з ним щось сталось, а ця горе-сусідка мені просто заздрить, вона точно впізнала мене і вирішила напакостити. 

Почувся звук на телефоні, прийшло повідомлення. Напевно, це Назар. Я дістала його з сумочки і почала нервово читати слова. 

«Пані Ліліє! Нагадуємо про сьогоднішній запис о дев’ятій годині. Із турботою про Вас, салон краси «Чарівниця». Вдалого дня!» 

Вони наче навмисно з мене познущались, сьогоднішній день не просто невдалий – він жахливий. Виявляється, я зовсім забула, про запис, ще на базі домовилась про повний обсяг процедур. Я поглянула у дзеркало, трохи підправила чорні доріжки сліз, у очі кинувся облізлий манікюр, та й з ногами треба щось робити. Напевно це єдине правильне рішення у цій ситуації, мені потрібно відволіктись і вбити час.  

Вже через пів години я під’їхала до паркінгу салону. Мої очі все ще були червоні від сліз, тож я дістала із сумочки окуляри. Ось так значно краще. Ну все, залишаю всі проблеми тут, іду у рай розслаблення. Мене досить радісно й активно зустріли, я і забула, що стала місцевою знаменитістю. Сама власниця салону люб’язно запропонувала провести до масажного кабінету. Я зняла окуляри і її задоволене обличчя скривилось у жалісну гримасу. 

- Пані Ліліє, яка Ви стомлена і виснажена цим нещасним випадком. 

Ага, ти цілком правду кажеш – випадком, тільки зовсім іншим. Я трохи посміхнулась і кивнула, погодившись. 

- Ми так перелякались, коли дізнались про Ваше зникнення у горах. 

Вона була дуже щира і дійсно говорила правду. Ну, звісно, злякались, тільки не через мої страждання, а через втрату постійного клієнта. Тут я з’являюсь часто і щоразу залишаю кругленьку суму.  

- Я знову тут і, як ніколи, потребую вашої майстерності. 

- Ну, звісно, масажист уже чекає. 

Вона люб’язно простягла руку до дверей масажного кабінету. У цьому чарівному кабінеті я наче розчинилась у просторі, а потім знову відроджувалась. Нічого приємнішого за розслабляючий масаж і бути не може, хіба що сильні обійми Назара. Я знову поглянула на дисплей. Жодного дзвінка чи СМС. Де ж ти, коханий, де? 

Після масажу пішла на манікюр та педикюр. Мене прийняли добре знайомі майстрині. Процес появи ідеальних нігтів тривалий і нудний. Ми завжди невимушено спілкувались, проганяючи нудьгу. Дівчата зраділи моїй появі, тільки сьогодні я знервована і розмови ні про що не зможуть розрадити. Дівчата помітили мій настрій і не займали запитаннями, вони вели розмову між собою, сподіваючись зачепити і мене. 

- Нігті добряче постраждали, сьогодні доведеться трохи більше попрацювати. 

- Так, вони і так добре витримали такий екстремальний похід у гори. 

- Мені дуже сподобався Назар, я б пожертвувала всім, щоб опинитись із ним у поході. 

- І не кажи, кожна друга дівчина так думає. 

Дівчата почали голосно хи-хикати, а у мені наростала буря ревнощів. Як вони лише сміють так говорити про мого коханого. Я кинула на дівчат такий злісний погляд, що вони аж застигли, більше сміятись ніхто і не думав. Я швидко оглянула їхні бейджики і спокійно, однак зі сталевим натиском сказала: 

- Майстри Маріє і Ольго, виконуйте, будь ласка, свою роботу професіонально, а пусті балачки продовжуйте без присутності клієнта! 

Дівчата, запинаючись, перепросили і нервово продовжили роботу. Більше у цьому кабінеті ніхто і звуку не видав, лише я подумки кричала сама на себе. Я ж збиралась відволікатись, а він переслідує мене на кожному кроці. Всі подальші процедури не приносили задоволення, вперше у житті я чекала, щоб усе закінчилось. Мені оживили волосся, очистили обличчя всіма можливими масками. Із салону я виходила, мов порцелянова лялька – з такими ж порожніми очима. Навіть знижку хорошу отримала, вочевидь, подумали, що мені щось не сподобалось.