Частина ІІ

(У просторому залі Клубу* цінителів стояв гамір, гучний сміх і чулися лайки, хтось горлав непристойні пісеньки. Безвусий молодик запрошував джентльменів робити ставки у грі  в карти. У двох кутках залу одночасно виникла бійка, схоже, через ті ж ставки. Клуб цінителів був одним з найбільших і найвідоміших джентльменських клубів у місті. Тут збиралися цінителі абсолютно всього: починаючи від неймовірно дорогої зброї і закінчуючи не менш дорогими повіями. 

Саме в цьому Клубі сидів зараз за одним зі столиків Домінік Клемон. Після того, як графиня з вихованкою поїхали додому, він нічим серйозним не міг займатися. Просто тинявся коридорами, час від часу натикаючись на когось зі слуг. Пів дня проходив отак, згадуючи минулу ніч… Коли він запропонував Еленор з вихованкою залишитися у його домі, то справді думав, що для дівчини так буде краще, а потім… Потім все сталося саме собою, і все ж: вони з Елен були разом. 

У нього було багато жінок, та графиня… була іншою. Вона була сміливою, пристрасною, імпульсивною і відвертою, але в той же час їй була притаманна якась внутрішня конфліктність, бажання стримати себе і зупинити. Річ навіть не в тому, що вона зраджувала свого чоловіка – Еленор відчайдушно боролася з собою, але і своїм бажанням протистояти не могла; не могла опиратися пристрасті, яка спалахнула між ними і з кожним днем ставала сильнішою! Провина чи страх ятрили душу графині Блейк – молодий лорд не знав, але в тому, що вона перебуває в тривозі та сумнівах він був певен. От і сьогодні: вона поїхала, навіть не сказавши йому пари слів, проте минула ніч все сказала за неї. 

У Клуб він вирішив навідатися саме тоді, коли вже починався дощ. Томас хотів відмовити його, мовляв: негода і все таке, але настрій у барона був пречудовий і тому вдома сидіти вже не хотілося. Заявитися в маєток Блейків він поки не міг, хоч і дуже хотів. Хай юна Лорейна трохи заспокоїться, бо випадок у парку її, схоже, засмутив. 

Приїхавши в Клуб, Домінік відразу ж зустрів трьох своїх товаришів. Він давно вже не відвідував це «спокійне» місце, а тому друзі були йому дуже раді. Всі троє – заможні аристократи приблизно одного з ним віку і веселі життєлюби – вони познайомилися ще у військовій академії і відтоді полюбляли весело проводити час за грою в карти та хорошим вином. От і зараз Домінік розслаблено спостерігав, як Джим Сілвер, до речі – син судді – спритно тасує карти. Двадцятичотирирічний Олівер – наймолодший у їхній компанії – знову наповнив келихи. Дивлячись на міцне кріплене вино, барон поморщився: він випив вже достатньо і відчував сп’яніння. Відкинувся на спинку крісла, заплющив очі і уявив Еленор: її ніжні руки на своїх плечах; розсипане по подушці волосся і припухлі вуста, що шепочуть його ім’я… Домінік здригнувся і відкрив очі, коли чиясь рука схопила його за плече: солодке видіння з минулої ночі миттю розтануло. 

Ернест Нільс на прізвисько «Ерні-моряк» весело всміхнувся йому, забираючи руку. Ернест був на рік молодшим за Домініка і славився своєю любов’ю до жінок і дуелей… До речі, він уміло поєднував ці свої захоплення. Прізвисько ж він отримав не тому, що любив море: просто колись Ернест пів року прослужив помічником капітана на бойовому судні «Королівська милість» і відтоді зненавидів море. Джим почав роздавати карти, а Ерні підморгнув Домінікові)

Ернест Нільс

Ти замріявся, друже, а чи заснув? 

На що поставиш цього разу?

Олівер

Я точно вже нічого не поставлю: 

Мої кишені вже годину як пусті.

Джим Сілвер

Зате крихітка Ненсі добре заробила, 

А ти гляди, аби дружина не сварила!

Олівер

Хіба ж посміє? 

Вона в мене сумирна… 

Ернест і Джим

Це ти так думаєш! 

Олівер

Що?! Та я...

(Сп’янілий Олівер поривається встати, але Ерні змушує його знову сісти за стіл, м’яко притримуючи за плечі. Вони всі троє голосно сміються, сміється і Домінік. Вгамувавши сміх, він відпиває зі свого келиха і весело каже товаришам)

Лорд Домінік

Ну що ж, тоді і я поставлю 

Щось цінне на цю гру. 

Скажімо… бочку вина з Порту!*

(Друзі поглянули на барона з недовірою)

Ернест Нільс

З самого Порту?

Джим Сілвер

Аж цілу бочку?

Олівер

Та ні-і-і-і, він же блефує…

Лорд Домінік

Пізніше блефувати я почну, 

Коли ми розпочнемо нашу гру.

Джим Сілвер