Частина І
(Маєток Блейків. Друга половина дня. Погода за вікном остаточно зіпсувалася і лив холодний весняний дощ. Ще коли Лорейна з тіткою тільки під’їжджали до воріт – впали перші важкі дощові краплі і знявся сильний вітер. Зараз, сидячи за столом, дівчина докладала чимало зусиль, намагаючись рівно тримати спину і не звертати уваги на слабкість та сильний головний біль. Наче повторюючи негоду, після повернення додому самопочуття Лорейни різко погіршилося. Проте коли тітка спитала, чи не хоче вона відпочити після дороги – Лорейна відмовилася і не сказала, що погано почувається. На цей раз, тітка точно наполягатиме на тому, щоб вихованку оглянув лікар, а Лорейні не хотілося хворіти. Дівчина воліла б довше побути з батьком і послухати, що він розповідає, адже вони так рідко бачаться.
Генерал Ендрю Грей – батько Лорейни – сидів навпроти доньки; зліва біля нього сидів десятирічний Дік, а справа – графиня Блейк – сестра генерала. Граф Аластер Блейк сидів на чолі, як і належить главі сімейства. Дивлячись на батька, Лорейні здавалося, що з їхньої минулої зустрічі він посивів ще більше: он, скроні вже зовсім посріблила сивина, та й в очах якась тривога… Лорейна з тіткою вже зрозуміли, що граф не розповів про випадок на озері. І добре: нащо генералу зайві хвилювання? Тим часом, Ендрю Грей розповідав і обличчя його було серйозним, а в голосі чулися суворі нотки)
Генерал Грей
...Кордон Північний неспокійний теж –
Там горці* кляті геть не знають меж!
Граф Аластер
А що король? Які бажає рішення приймати?
Генерал Грей
Король... Його Величність наказав загін зібрати,
Щоб території на Півночі патрулювати.
Все поки тихо: ні сутичок, ні бою,
Втрачати ж пильності не слід, бо –
Буває тихо і перед грозою.
Граф Аластер
Гадаєш, Ендрю, це нам загрожує війною?
Генерал Грей
Не думаю... Замало їх,
Хоч і сміливих, і…
Графиня Еленор
Які б ці горці не були сміливі –
Їм проти війська нашого забракне сили.
Генерал Грей
Ти абсолютно права, Елен:
Не раз й не два вже ми їх били.
Та все ж, не про війну хотів я говорити:
Вже скоро Бал, й багато чого треба обсудити.
(Генерал пильно глянув на доньку – Лорейна спробувала всміхнутися батькові, хоч сидіти за столом було зовсім несила)
Генерал Грей
Ти, дочко, кажи чесно й прямо:
Кого за кавалера… ти собі обрала?
Лорейна
Сама я, батьку, обрати не сміла:
Вашого слова… й рішення чекала.
Генерал Грей
Це добре, мила, бо вже я обрав –
Він гідний чоловік, й раніше це я знав.
Лорейна
Вам вірю, батьку, й слову Вашому корюся.
Графиня Еленор
Кому довіриш, брате, доньку ти свою?
Я вже, приблизно, знаю…
Ти ж здогадку підтвердь мою.
Генерал Грей
Терпіння, люба сестро,
В терпінні – благочестя.
Графиня Еленор
Та годі тобі, Ендрю,
Кажи скоріш – я вже не втерплю!
Граф Аластер
Ну годі, сам я все скажу:
Син Філчів – Генрі –
Честь здобуде цю!
Графиня Еленор і Лорейна
Генрі?!
(Генерал суворо, але з усмішкою глянув на графа – той теж сміявся)
Граф Аластер
Жартую я, жартую…
Мовчу-мовчу!
Графиня Еленор
Але ж, я думала…
Лорейна