Частина ІІІ

("Ходімо зі мною!.. Не дивись туди… ти мені потрібна!!!». З обіймів Домініка вирватися було важко, а позаду стояла Лорейна: в брудному, мокрому одязі; простоволоса з безкровним обличчям і блідими губами,.. і повторювала: «Мені холодно… Страшно… Холодно…». Графиня так тягнулася до вихованки, кликала її, але дівчина віддалялася і віддалялася, аж доки не опинилася в глибокому озері з чорною чомусь водою. Крикнула: «Тітко!!!». 

…Еленор Блейк глибоко вдихнула і прокинулася. Сіла на ліжку, притиснувши покривало до грудей. Давно вже їй не снилися такі жахливі сни! Серце її шалено калатало в грудях і збивалося дихання. Поряд з нею, вільно розкинувши руки, спав барон Клемон… Тепер графиня прокинулася остаточно. Сховавши обличчя в долоні, згадала вчорашній день і минулу ніч. Серце жінки забилося ще швидше, а дихати взагалі стало важко. Як довго вона спала? Через щільні оксамитові портьєри на вікні не зрозуміти було: день на дворі чи ще ніч. Обережно зісковзнувши з ліжка та намагаючись не розбудити Домініка, графиня відсунула складки портьєр і завмерла: білий ясний день і сліпуче сонячне проміння! Вона швидко кинулася збирати свій одяг, на ходу намагаючись привести до ладу зачіску,.. вірніше те, що від неї залишилося. 

Надавши собі більш-менш пристойного і охайного вигляду, Еленор востаннє глянула на сплячого барона. Жінці коштувало зусиль стриматися і не торкнутися його обличчя – такого спокійного і безтурботного уві сні, такого привабливого… Зітхнувши, графиня тихенько вийшла з кімнати. У коридорі вона наткнулася на стару служницю з пустим кошиком у руках: Еленор не сподобалося, як та на неї поглянула. Жінка поспіхом наблизилася до дверей кімнати, де спала цієї ночі Лорейна. Глибоко вдихнувши, вона наважилася зайти всередину. 

Перше, що вона побачила – це акуратно застелене широке ліжко. Еленор похитнулася, в голові запаморочилося; чомусь згадала про свій жахливий сон. Графиня Блейк зітхнула з полегшенням, коли зліва від дверей помітила свою вихованку біля дзеркала та Дорі. Служниця саме допомагала дівчині вдягнути довгий сірий плащ. Побачивши тітку, Лорейна всміхнулася і вклонилася їй. Дорі присіла в глибокому реверансі, вітаючи графиню. Зачинивши двері, Еленор відмітила, що юна леді виглядає трохи стомленою, але цілком здоровою. Лорейна наблизилася до тітки і привітно промовила)

Лорейна

Вітаю, тітонько! Як Вам спалося? 

Ми з Дорі вже хотіли йти по Вас, 

Як добре, що будити Вас не довелося 

Ви відпочили, сподіваюсь, бо нам додому час.

Графиня Еленор

(Еленор непевним рухом відвела неслухняне пасмо з чола вихованки, заразом перевіряючи, чи нема у тої жару. Лагідно всміхнулася дівчині, забираючи руку)

Так, мила, міцно спала я цієї ночі… 

Так міцно, що ледь розкрила очі. 

А ти як почуваєшся, дитя, 

Чи, часом, горло не болить… і голова?

Лорейна

Ні, тітко, почуваюся здоровою 

От тільки… Прокинулася серед ночі я, 

Хотіла Вас покликати – тоді боліла голова, 

Служниця тут була й заборонила вийти – 

Сама ліки мені дала і я заснула.

Графиня Еленор

Мабуть, її барон прислав до тебе, 

Я ж так втомилась… і це хвилювання… 

Заснула міцно, вибач, Лорі, 

А ти коли приїхала? Тебе питаю, Дорі!

Служниця Дорі

Я виїхала на світанку, пані, 

Й години дві минуло, як я тут. 

Вам з леді юною всі вдома будуть раді, 

А вчора ввечері в маєток приїхав… 

Лорейна

(Лорейна підбігла до служниці і легенько потягнула її за руку, приклавши пальчик до вуст і підморгнувши – Дорі розгублено відвела погляд і замовкла. Леді Грей сказала, всміхнувшись тітці)

Тихо, Дорі, зіпсуєш сюрприз приємний! 

Нас вдома, тітонько, чекає любий гість… 

Даремно Дорі Ви питаєте – вона не розповість. 

Графиня Еленор

О! Що за таємниці? Який гість? 

Самі ми ще в гостях, дитя, 

Й скажу тобі –  додому нам пора! 

З бароном будемо прощатись… і в дорогу. 

Лорейна

До речі, де барон Клемон? Хотіла я на знак подяки… 

Його запросити до нас на обід, 

Та й батько радий був би з ним поспілкуватись…

Графиня Еленор