Частина ІІ

(У екіпажі, барон уважно вислухав пояснення графині і схвально кивнув, як здалося Лорейні. Потім, дівчина сиділа поряд з тіткою, загорнута у сюртук барона і слухала запальну суперечку. Лорейні здалося дивним, що тітка кілька разів назвала барона просто – «Ніком», але, врешті-решт, графиня знає молодого лорда довше, тож може дозволити собі трохи «вийти за рамки» етикету. Лорейна чхнула і крадькома глянула на тітку. Відвернулася до вікна і подумала, що навряд чи побувши кілька хвилин у холодній воді, вона зразу ж застудиться. Скоріше за все – ні, але якщо так, то це буде вельми невчасно! 

Причиною ж суперечки стало те, що графиня відмовлялася від однієї не дуже скромної, на її думку, пропозиції барона. Тітка пропонувала повернутися у маєток лорда Домініка, куди вони саме зараз і їдуть, а звідти поїхати додому вже у своєму власному екіпажі. Барон Клемон був категорично проти. Він, у свою чергу, пропонував відправити слугу в маєток Блейків з повідомленням про нещасний випадок, який спіткав леді Лорейну – графиня ж з вихованкою залишаться на ніч в його домі… 

Молодий лорд підкріпив свої слова тим, що юна леді лише доки вони дістануться до його маєтку – сильно змерзне в мокрому одязі, а як же вона почуватиметься за дві з половиною години, які знадобляться, щоб потім дістатися до графського маєтку! Графиня задумалася, а Лорейна знову чхнула – їй здалося, що тихенько. Барон не здавався, з надією дивлячись на графиню)

Лорд Домінік

...Не знаю, що іще сказати, 

Щоб Вас, графине, переконати! 

В цій ситуації, гадаю, правий я… 

Та все ж, вирішувати Вам. 

Графиня Еленор

Лорейну я і так не вберегла, 

Та ще й оці Ваші слова… 

Не смію я: граф може розізлитись, 

Перед від’їздом він просив нас не баритись. 

Лорд Домінік

У тім, що сталося – лише моя вина, 

Я відволікся, й Ви лишилися одна. 

А щодо графа, то прошу Вас, не хвилюйтесь – 

Я сам йому все поясню, як з ним зустрінусь. 

Лорейна

Хотілося б сказати, що вже я не дитя, 

Та Ви не звернете уваги… на ці мої слова. 

Лорд Домінік

Леді Лорейно, вчинок Ваш гідний найкращих слів, 

Та мені соромно, що я… Вас захистити не зумів. 

Лорейна

Не винні Ви, Вас поряд не було… 

Графиня Еленор

Помовч, дитя, хіба тепер не все одно?

Лорейна

Мовчу, тітонько, мовчу.

(Лорейна справді більше не промовила ні слова, графиня ж вагалася. Вони вже от-от мали приїхати до маєтку барона і суперечка могла спалахнути з новою силою. Але… Еленор Блейк поступилася. Коли молодий барон раптом взяв графиню за руку і тихо промовив: «Елен» – вона тільки зітхнула і мовчки кивнула. Обнявши Лорейну за плечі, графиня до самого приїзду дивилася у вікно і не розмовляла з бароном. Дівчина відчувала, що тітка напружена і хвилюється. На черговий «вихід за рамки» з боку лорда Домініка вона якось не звернула уваги. А в барона Клемона, між іншим, настрій покращився)

//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//

Лорейна

...Ну все, не хочу більше чаю –

Вже я зігрілась й холоду не відчуваю.

Графиня Еленор

Ні-ні, ще трохи випий – у тебе жар! 

Барон був правий: лікарю тебе треба показати… 

Лорейна

Не треба, добре все! 

Я можу і вставати… 

Графиня Еленор

Куди ж вставати? Зараз… 

Тобі краще лежати. 

Лорейна

Кажу Вам, я висплюсь і одужаю до ранку. 

Додому ж Ви пошліть когось із слуг, 

Щоб одяг чистий принесли мені… 

Бо мої речі всі брудні. 

Графиня Еленор

Я знаю, знаю! Не хвилюйся, зроблять все… 

А зараз – спи, я ж буду тут. 

Лорейна

Ви б, тітко, теж побереглися й відпочили –