РОЗДІЛ 4

Частина І

("...Я посадила квіти на могилі…». Домінік Клемон здригнувся, знову пригадуючи рядки з вірша, що його вчора продекламувала Лорейна під час прогулянки в саду. Це ж треба: таке юне дівча – і таке серйозне сприйняття світу! Добре, що хоч подаровані ним вірші не такі сумні і трагічні. Та-а-а-к… Вчора все начебто пройшло добре. Лорейна рада знайомству, а у графа не виникло підозр, от тільки Еленор… Домінік сподівався, що їм випаде хвилинка наодинці, та не все зразу – справа делікатна і потрібен час… Час. З самого ранку барон сидів у своєму кабінеті і переглядав малюнки, які збереглися у нього ще з часів навчання у художній школі. Він відбирав ті, які хотів показати графині Блейк та її юній вихованці. Полотен було досить багато і якщо організувати у гостьовій залі невеличку виставку, то можливо, дамам сподобається. 

Тоді, навчаючись, юний Домінік малював переважно пейзажі, природу… та що завгодно! Як от, наприклад, рояль з оберемком білих крокусів на клавішах чи осінній ліс. Розглядаючи свої творіння, Домінік раптом дістав малюнок, який змусив його серце болісно стиснутися. Усміхнена, вродлива жінка сиділа на розкішному дивані в червоній сукні і тримала на колінах гладкого білого кота. Як на зло, всі деталі намальованого викликали спогади, від яких на очі барона набігли сльози. То була середина осені, а кіт був подарунком… То був її день народження і вона замовила собі портрет у його – Домініка – власному виконанні. Роздивляючись чорне волосся жінки, витончені риси привабливого обличчя, блакитні очі… Молодий лорд міцно стулив повіки і важко зітхнув: він і зараз пам’ятав, які в неї того дня були парфуми і як тремтіли його руки, коли він виводив лінії на полотні. Він дуже старався і боявся, що їй не сподобається. Але вона була у захваті і сказала, що у нього талант! Вона – баронеса Беатріс Клемон – покійна мати Домініка. 

Постоявши ще трохи, барон взяв себе в руки і відставив малюнок до тих, які не збирався показувати Лорейні та її тітці. Ні! Це його особиста драма. Склавши відібрані картини, він покликав Томаса. Старий слуга з’явився за мить)

Слуга Томас

Чого бажаєте, мій пане?

Лорд Домінік

Том! Зробити дещо треба… 

У залі гостьовій. 

Малюнки ці візьми 

І так усе влаштуй-організуй:  

Графиня Блейк щоб з вихованкою 

Прийшли, побачили їх – 

І задоволені були. 

Слуга Томас

Мій пане, Ви виставку зробити хочете – 

Чи добре я Вас зрозумів? 

Лорд Домінік

Так, правильно ти зрозумів 

Й до завтра щоб усе зробив.

Слуга Томас

Усе зроблю, як Ви накажете. 

В цю ж мить почну приготування… 

Лорд Домінік

Добре, я довіряю тобі, Том. 

Я певен, ти не підведеш, 

Та ще прошу: в маєток Блейків… 

Пошли запрошення для леді Еленор 

Та вихованки її юної. 

Скажи, що завтра їх чекаю в гості 

Й відмови не прийму, 

Хай відкладуть всі справи.

Слуга Томас

Слухаюсь, мій пане! 

На яку годину запросити їх?

Лорд Домінік

Скажімо, після обіду хай прийдуть –

Для дружнього візиту це слушний час. 

Слуга Томас

Тоді після обіду – будуть вони в нас! 

Ще щось накажете, мій пане?

Лорд Домінік

Ні, вже маєш вдосталь справ… 

Коли закінчиш підготовку залу – 

Мене поклич: я все огляну.

Слуга Томас

Як скажете, мій пане.

(Слуга йде виконувати доручення, а Домінік дістає незавершений портрет графині. Довго розглядає його, потім продовжує малювати)

***************