РОЗДІЛ 3

Частина І

(Графиня Блейк спостерігала з вікна, як від воріт маєтку повільно від’їхав екіпаж з гербом Блейків на дверцях. Граф Аластер поїхав у родовий замок Греїв, щоб повідомити генерала Ендрю Грея про те, що його донькою – юною Лорейною, зацікавився молодий аристократ барон Домінік Клемон. Постоявши ще трохи, графиня відійшла від вікна і сіла за письмовий стіл. Вона швиденько написала записку, у якій повідомляла лорда Домініка, що завтра після обіду він може приїхати для зустрічі з Лорейною. Подумавши хвилинку, графиня дописала, що її вихованка любить вірші, потім акуратно склала записку і вийшла з кімнати. Ще треба було вирішити, кому зі своїх слуг вона довіряє настільки, що наважиться відправити з таким важливим посланням до барона. Звичайно, зміст записки зараз не містив нічого такого, що графиня бажала б приховати – чоловік сам попросив її надіслати баронові запрошення. Проте Еленор Блейк була не тільки вродливою, а ще й далекоглядною жінкою: в будь-якому разі їй потрібна в маєтку людина, на вірність і відданість якої вона зможе покластися. Графиня воліла, щоб це був хтось із прислуги. Хтось такий, хто з готовністю виконуватиме її таємні доручення, пов’язані з Домініком Клемоном… 

Отож, прямуючи коридором і замислившись, Еленор випадково зачепила вазу з квітами – кришталеве диво витонченої роботи, яке навіть її десятирічний син Дікон не розбив за весь цей час, гасаючи маєтком. Прокляття! На шум прийшла служниця Дорі і швидко почала збирати уламки, несміливо говорячи до графині)

Служниця Дорі

Нічого, пані, я все зараз приберу 

Така красива ваза… і квітів шкода. 

Графиня Еленор

Здалась тобі та ваза, 

А квітів повно у саду… 

Гляди краще і не поранься, 

Бо вмить заміну тобі знайду! 

Служниця Дорі

Пробачте, пані. Мовчу, мовчу… 

Я вже не перший рік у Вас служу, 

І з радістю служитиму й надалі – 

Я все зроблю, аби Ви не прогнали! 

(Графиня Блейк, яка все ж засмутилася через розбиту вазу, пильно придивилася до молодої служниці)

Графиня Еленор

Все зробиш, кажеш… 

Скільки років служиш? 

Служниця Дорі

Я мала років дванадцять, 

Коли мене Ви з матір’ю прийняли. 

А коли маму поховали, то… 

Мала я шістнадцять літ. 

Відтоді років п’ять минуло, 

Тож вже служу я… 

Графиня Еленор

Дев’ять років?

Служниця Дорі

Так, пані.

Графиня Еленор

За цей тривалий час, 

Своєю стала ти в моєму домі. 

Мабуть, не цупила прикрас 

Й не пліткувала ти про нас? 

Служниця Дорі

Ну що Ви, пані? 

Клянусь: не цупила я 

І не пліткувала! 

Графиня Еленор

Та знаю, знаю… Просто так спитала. 

Я пам’ятаю: стара твоя мати – 

Служила добре, грішно нарікати. 

Ти, Дорі, добре служиш теж 

Тож, думаю, мене не підведеш.

Служниця Дорі

Наказуйте, пані, 

Я вірна тільки Вам!

Графиня Еленор

(Віддає дівчині записку для барона Клемона)

Ось цю записку зараз ти візьмеш, 

Гляди, бо як загубиш чи порвеш… 

Словом, рушай в маєток лорда Домініка – 

Адресу, сподіваюся, знайдеш? 

Записку передай його слузі старому, 

Лише йому і особисто в руки! 

Й ні слова щоб, чуєш, нікому: 

Куди ідеш і що несеш… 

Бо вижену із свого дому – 

На вулиці від голоду помреш! 

(Завжди мила і привітна графиня Блейк – вміла бути дуже суворою. Не наважуючись підвести погляд, молода служниця промовила покірно)