РОЗДІЛ 2

Частина І

(Маєток Блейків. Вечір. Граф Аластер ще по обіді повернувся з важливої поїздки і зараз готувався до не менш важливої зустрічі. Важко дихаючи, граф віддавав накази слугам, час від часу нетерпеливо поглядаючи на старенький кишеньковий годинник. Екіпаж вже був готовий, а от графиня – ні! Тому він вже вкотре посилав когось із служниць дізнатися, коли вони нарешті  поїдуть. Чоловіка не стільки дивувало, скільки дратувало те, що дружина так довго чепуриться для звичайнісінького прийому. Особисто він – Аластер – планував обговорити з потрібними йому людьми умови нової угоди і швидше повернутися додому. Хотілося відпочити після поїздки. 

…А тим часом, графиня Еленор прискіпливо оглядала своє відображення у великому дзеркалі. Біля неї метушилися дві служниці, квапливо поправляючи зачіску та складки розкішної золотистої сукні. Юна Лорейна стояла поряд, тримаючи в руках легеньку прозору шаль з блискітками сірого кольору. Дівчина з  захопленням та ніжністю дивилася на тітку. Коли служниці завершили роботу і відступили, вона обережно накинула шаль на тендітні плечі графині, сказала)

Лорейна

О тітко, Ви на балу усіх 

Затьмарите своєю вродою! 

І хай я буду мати гріх: 

Красою зможете зрівнятись 

Ви і з весняною природою!

Графиня Еленор

Що правда, мила, то не гріх! 

Та не вважай мене ти гордою – 

Давно я не виходила у світ, 

Тож просто користуюся нагодою.

Лорейна

Щасливо, тітко, сяють Ваші очі –

Приїзду графа, певно,  Ви зраділи. 

Мабуть, не спали дні і ночі, 

Поки у справах дядько їздив. 

Тепер, здається, аж помолоділи 

Бо скоро граф уже Вас не покине…

(При цих словах, усмішка зникла з обличчя графині. Вона ще раз оглянула своє відображення. Сукня вдало підкреслювала струнку фігуру, а на тлі сірої шалі шкіра здавалася білосніжною. Шию графині прикрашало вишукане золоте кольє з чорним коштовним камінням. В’юнке коричневе волосся блискучою масою спадало на спину, заколоте коштовними шпильками. На свій вік, тридцятичотирирічна графиня Блейк і справді виглядала напрочуд молодою. Зараз, дивлячись на себе у дзеркало, Еленор відчула смуток. Ні, не тому, що була чимось не задоволена. Вона засмутилася, бо вибираючи цю чудову сукню, підбираючи прикраси і роблячи зачіску – навіть не думала про свого чоловіка, а мріяла виключно про те, як зустрінеться на балу з Домініком і сподобатись хотіла лише йому. Лорейна ж наївно думала, що тітка скучила за графом і хоче приємно вразити його, так довго готуючись до балу. Дитя. Та якби вона знала… А втім, Лорейна скоро зіграє свою роль… Скоро! Ця думка підбадьорила графиню і додала їй сил, а майбутня зустріч з бароном змусила серце битися швидше. Всміхнувшись, вона погладила вихованку по щоці)

Графиня Еленор

Ну що ж, пора уже спускатися – 

Граф зачекався вже, мабуть. 

З тобою, люба, будемо прощатися: 

Лягай не пізно, не сумуй! 

Лорейна

Не буду! Я з Діконом пограю в шахи. 

(Вже спускаючись сходами, графиня побачила Дорі – граф посилав служницю поквапити дружину)

Служниця Дорі

Пробачте, пані! Граф питав…

Графиня Еленор

Все добре, я вже готова їхати.

(Побачивши дружину, граф Блейк від радості ледь не сплеснув у долоні! Вклонився, подав їй руку і мовчки повів до виходу. Сидячи в екіпажі, Еленор навіть не засмутилася через те, що чоловік не відмітив її чудового вигляду. Вона вже уявляла, як зустрінеться з Домініком, як розповість йому про вигаданий нею план, який дозволить їм бути разом,.. або хоча б бачитися частіше. Тому Еленор не відразу почула слова графа)

Граф Аластер

Повинен Вас розчарувати, моя люба, 

Але король приїхати не зможе. 

Дарма, що Ви така вродлива 

Немов весняна квітка гожа. 

Графиня Еленор

Що Ви сказали? Я Вас не почула… 

Граф Аластер

Кажу, Ви довго так збирались, 

Немов на Королівський бал! 

Тепер, напевно, засмутились 

Що не діждетеся похвал.