Яга. Перезавантаження

32.6. Секретна лабораторія божевільного алхіміка 

 

— Він тепер не водяник, він тепер генеральний директор ТОВ “Аква-Спліш”, — похмуро плюнув у ряску лісовик, роздивляючись надіслану йому по магічному зв’язку візитку з позолоченими жабами й тисненням під луску. — Ходить у брендовому піджаку з пресованих водоростей, пахне якимось хімічним лимоном замість рідної нашої твані й геть відмовляється безкоштовно постачати лікувальний мул для наших потютюканих лісових їжаків! Каже — ринкова економіка, сировинна криза й логістичні витрати! Скоро за кожне відро води з джерела рахунок виставлятиме, комерсант лускатий!

Не краща ситуація була й біля самої хатинки на курячих лапах, яка без відьми взагалі розслабилася й ліниво чухала ліве стегно об стару сосну.

Домовий Савка, залишений на господарстві за головного, відверто нудьгував без відьминих запотиличників і криків. Щоб хоч якось розважитися в порожній оселі, він конфіскував усі Яжині запаси, окупував сіни й заставив полиці велетенськими скляними суліями, десятилітровими бутлями й мідними змійовиками.

Сіни хатинки тепер нагадували секретну лабораторію божевільного алхіміка з Лисої гори, де постійно щось підозріло булькало, сичало, відпльовувалося гарячим паром і випускало під стелю густий фіолетовий дим із запахом ягід, які саме перебродили, полину й чистої відьмацької сили.

Савка ходив у величезних захисних окулярах на пів обличчя, які він колись поцупив у заїжджого геодезиста, брудній шкіряній фартушині й з таким шаленим ентузіазмом змішував інгредієнти, міряючи спиртометром градуси, що навіть місцеві хатні миші про всяк випадок провели термінову евакуацію у сусідній район, побоюючись незапланованого вибуху й супутньої алко-дематеріалізації. 

Старий мудрий домовик уже наварив стільки різноманітних настоянок, крафтових лікерів і бойових відварів, що ними можна було б спокійно напоїти три дивізії зміїв-гориничів, причому разом із вершниками.

Полиці буквально ломилися від різнобарвного скла: тут була і класична конотопська бузина на чистій заквасці й перваку, і підступна вовча ягода, витримана на давній грозовій воді під ударами блискавок, і міцний, як відьмацьке слово, тридцятиградусний мухоморний лікер із додаванням висушеної блідої поганки. Від одного лише густого запаху цього лікеру, що просочувався крізь корок, місцеві підземні кроти починали розмовляти вишуканою французькою й вимагати дощових черв'яків під соусом бешамель.

В окремому, запечатаному сімома магічними восковими печатками кутку велично стояла велетенська дубова бочка з експериментальною “Гадючою радістю”. Цей еліксир Савка виготовив на основі сушених хвостів пустельних скорпіонів (які він за шалені гроші потайки виміняв у заїжджих контрабандистів із офшору) й тертого кореня столітнього дуба. Домовик авторитетно стверджував, що цей напій здатний миттєво повернути до життя навіть повністю висушену тисячолітню мумію фараона, але перевіряти міцність на власному організмі лісовик категорично відмовився, киваючи на слабкий шлунок і його підвищену кислотність.

— І все одно не те, все без душі, суха комерція! — бідкався Савка, розчаровано зітхаючи й помішуючи великою дерев'яною ложкою густе синє вариво з сушених жаб'ячих лапок і перцевої м'яти. — Яга б зараз сюди прийшла, одразу б оцінила міцність продукту, судячи з виходу пари! Ну, дала б, звісно, сходу по потилиці за те, що корінь мандрагори невчасно зібрав і сусло перетримав... Ех, пропаде хазяйство без авторитетного ока! На кого вона нас покинула? Уууу…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше