РОЗДІЛ 32. Кощій, депресія і конотопська бузина  32.1. “Досить тут крокодилячі сльози лити!” 

— Якщо ти не припиниш чавити цей нещасний кактус своїм залізним пальцем, Костянтине, у твоєму Тридев’ятому царстві почнеться екологічна катастрофа. І взагалі, прибери з лиця цю міну билинного страждальця, тобі не личить, — ворон Аристарх, фамільяр найвищого рангу і єдиний носій здорового глузду в радіусі тисячі верст, невдоволено переступив з лапи на лапу, зручніше вмощуючись на спинці великого чорного стільця, який добряче нагадував якийсь готичний трон. 

— Відчепися, птаху, у тобі зовсім немає емпатії! — глухо, наче з глибокої могили, відгукнувся Кощій Безсмертний, навіть не зволивши підвести голови від розстелених на столі паперів.

Його зазвичай жорстке, як вороняче крило, темне волосся, яке він збирав у низький хвіст, зараз стирчало в різні боки, наче після близького знайомства з електрошокером, перетворившись на справжнє гніздо розлюченої сороки. Дорогий дизайнерський костюм глибокого вугільного відтінку, у якому він ще тиждень тому пафосно красувався на трибуні міжнародної некроконференції, зараз був безжально зім’ятий, рукава закочені до ліктів, а на плечі виднілася підозріла пляма — чи то від чорнила, чи то від невдало звареного зілля проти мігрені.

Ворон, котрий сидів на спинці стільця, лише обурено каркнув і смикнув його за вухо, але Кощій тільки відмахнувся від фамільяра, як від докучливої мухи. 

— Я аналізую алгоритми пустельної магії, — прохрипів володар місцевого темного царства, нервово креслячи на полях древньої книги якісь складні магічні формули. — Цей арабський вискочка Тарік... у нього ж триста таємних джерел сили, найкращі оази, гарем під зав'язку і нафтові вишки, які качають золото прямо з надр пустелі. А в мене що? Скриня в занедбаному радіаційному бункері під саркофагом Чорнобильської АЕС, яка юридично оформлена на кіпрський офшор через підставних русалок, щоб уникнути міжнародних санкцій! Голка в качиному яйці й абсолютно застарілий парк механічних зміїв-гориничів у підвалі!

Кощій нарешті підвів важкий погляд, і в його темних, майже чорних очах спалахнули сухі зелені іскри прихованої люті.

— Ти уявляєш цей сором? Мій флагманський триголовий Горинич уже три роки нормально вогнем не дихає — тільки димить і кашляє, бо в нього карбюратор забився чи печінка від казенного палива відмовила. А той пустельний некрошейх купує собі новітні магічні портали десятого покоління! Якщо Єва вирішить залишитися на тому його курорті, я взагалі втрачу будь-який вплив на ринку темних послуг. Мене ж просто спишуть в утиль разом із моїми жабами й скелетами! 

Птах зневажливо пирхнув, почистив дзьобом блискуче чорне крило, яке кілька останніх десятиліть вкрилось сірим нальотом, а потім скосив на Кощія своє кругле, аж занадто розумне око і раптом заговорив неймовірно єхидним баритоном:

— Слухай, Безсмертний, ну от тільки не треба тут оцієї дешевої вистави й крокодилячих сліз! Тобі самому від себе не смішно? Ох-ох-хо! Бідний-нещасний Кощійко! Ти б іще шапку перед собором пустив для збору донатів на нові крила Гориничу. 

Кощій, почувши таке, з несподіванки тільки закліпав очима.

Ворон же переступив з лапи на лапу, сильніше нахиляючись до вуха чаклуна: 

— Ану припини применшувати свої активи! Нагадати тобі, хто тримає найбільшу в країні мережу магічних ломбардів і елітних банків? 

— Хто? — стишив голос до шепоту Костянтин. — Нагадай… Бо на мене щось останнім часом склероз напав…