31.2. Кулінарні таланти Єви 

Єва повільно повернулася, поглянула на джезву, потім на Аїшу, і її ніздрі ледь помітно здригнулися. Навіть без свого відьомського нюху вона за версту відчула той специфічний солодкувато-гіркий шлейф, яким зазвичай тхнуть дешеві привороти й підступні наміри.

— Кава? — Єва тонко посміхнулася, і в її очах на мить зблиснув зелений вогник. — Як це мило з вашого боку, дівчата. Але змушена відмовитися. Знаєте, від вашої пустельної дієти й постійного сухого тепла в мене стався серйозний зсув чакр. Мені ваш кардамон зараз — як мертвому кадило. Моєму організму терміново потрібне заземлення. Корінне, так би мовити.

Відьма плавно підсунула таріль із джезвою назад до Аїші й Лейли, які поки тільки кліпали очима, не зводячи з них пильного погляду.

— А оскільки найкраще заземлення — це щира пустельна гостинність, пропоную вам особисто продемонструвати якість продукту. Дівчата, пригощайтеся. Самим же треба якось стрес знімати після нічних поїздок на лімузинах. Пийте.

Аїша, бліда, як стіна, зробила крок назад, а Лейла гарячково затулила рота широким шовковим рукавом.

— Але ж... це тільки для вас! Наш етикет не дозволяє дружинам пити раніше за почесну гостю! — пискнула Лейла, озираючись на двері.

— А мій відьомський етикет не дозволяє так нахабно переводити продукти, — Єва окинула дружин насмішкуватим поглядом і легенько клацнула нігтем по боку джезви.

Посудина раптом коротко дзенькнула, і невидима хвиля сили м’яко, але відчутно підштовхнула Аїшу з Лейлою животами впритул до столу, наче магнітом приклеївши їх до стільниці.

— Ну ж бо, красуні, сьорбайте. Самі ж варили, душу вкладали — отруту, приворот, чи що ви там ще наколотили від щирого серця? Мені ж страх як цікаво подивитися, на кого з вас спершу подіє цей ваш “заспокійливий ефект”. Хто з вас після першого ковтка почне палко обіймати он той кактус у кутку чи освідчуватися в коханні моєму Млинцуру?

Кіт, який до цього ліниво жував креветку на стільці, миттєво злякався, підскочив і виставив лапу вперед:

— Ей-ей, алхімічки, до мене не лізти! Мені пустельних прихильниць у гаремі не треба, я хлопець гордий і зайнятий! Так що п'ємо акуратно, в очі не дивимося, звільняємо тару! Аїшо, ти ж тут головна кулінарка — твій перший ковток!

Шейх не встиг навіть рота розкрити, як Єва рішуче попрямувала повз застиглих дружин прямо до виходу, на ходу кинувши через плече: 

— Млинцуре, де тут у них кухня? Тільки не та, де ваші молекулярні піни роблять, а нормальна, з плитою і великими каструлями. Будемо проводити сеанс магічної кулінарії.

…За годину “Некро-Тауер” пережив перше у своїй історії кулінарне потрясіння. Знайшовши на нижніх поверхах величезну кухню для прийомів, Єва за допомогою Млинцура розгорнула там таку діяльність, що місцеві кухарі-джини з переляку повтікали у свої лампи. Звідки в Абу-Дабі взялися свіжі буряки, морква, капуста, жирна свиняча грудинка (яку Млинцур якимось дивом витягнув через свій магічний міст із Києва разом зі шматком старого сала) й пучок кропу, залишалося найбільшою відьомською таємницею.

Коли каструля літрів на двадцять почала весело булькати, по вентиляційних шахтах будівлі поповз такий густий, наваристий і шалено апетитно-часниковий аромат, що закрите східне крило гарему миттєво притихло.

Тарік, який у цей час сидів у своєму кабінеті, намагаючись перепрошити прокляту обручку, раптом завмер. Його ніздрі затремтіли. У ту ж секунду десь у глибині його підсвідомості з тріском луснула перша цифрова печатка, і в голові залунав хрипкий, зловтішний голос баби Зулейхи: “Щоб ти впродовж усього життя сухе тепло шукав і ніколи нормального борщу не спробував!..”