30.5. Покірний Тарік аль-Мансур 

Натомість Єва спокійно зачерпнула суп, почула тихий металевий дзвін і без жодних вагань витягла обручку прямо пальцями. Шейх аж затамував подих, очікуючи на миттєве підкорення відьми.

Проте Тарік не врахував одного, а точніше — важкої чавунної ступки, яка мирно лежала в сумочці на колінах у Єви. Цей відьомський реманент створював таку потужну заземлюючу ауру, що будь-яке спрямоване прокляття миттєво відбивалося назад, як тенісний м'ячик від стіни.

Магічний імпульс артефакту, замість того щоб надіти обручку на відьмин палець, із тріском зрикошетив від чавунного захисту й полетів прямо туди, звідки прийшов. За секунду пастка спрацювала у зворотному напрямку: тонка срібляста дуга перелетіла через стіл і намертво налізла на мізинець самого Таріка. Некромант лише встиг кліпнути очима, як його власна воля дала глухий збій, а в голові з'явилося непереборне бажання негайно принести відьмі добавки й подати десерт.

Скляний стіл між ними ледь помітно задзиньчав. Фіолетові іскри від діаманта обручки кумедною дугою перелетіли через тарілки й влучили акурат поміж бровами некроманта. Погляд великого мага миттєво став чистим, невинним і порожнім, як щойно придбаний блокнот.

Очі шейха на секунду згасли, а коли знову загорілися, від його звичної зверхності не лишилося й сліду. Великий пустельний некромант раптом витягнувся струнко, блаженно посміхнувся і віддано, наче цуценя, заглянув Єві в обличчя, очікуючи на перші накази своєї нової господині.

— Моя королево, — солодко протягнув Тарік, падаючи на коліна. — Чого бажає твоя відьомська душа? Може, принести капці? Може, зробити масаж п'яток? Чи хочеш, я прямо зараз перепишу весь наш сімейний банк на твого пухнастого аналітика?

Млинцур, який сидів поруч, ледь шматком м'яса не вдавився.

— Оп-паа! А ось це вже ділова розмова! — задоволено нявкнув кіт, спритно вистрибуючи прямо на скляний стіл і підсовуючи до обличчя загіпнозованого шейха його ж розблокований планшет. — Пиши, Таріку, пиши: “Усі нафтові вишки, елітні оазиси й таємні сувої переписую на кота Млинцура, фамільяра баби Яги”. Пиши-пиши, а я диктую номер рахунку! 

Млинцур гарячково витяг із кишені свій старенький айфон, який вициганив перед польотом на Схід у Аристарха, і почав тицяти шейху в ніс екраном із номером криптогаманця. Тарік слухняно закивав і швидко заклацав пальцями по планшету, викликаючи в повітрі золоті голограми банківських рахунків. Цифри з багатьма нулями вже приготувалися змінити власника, і тільки повне втоми зітхання відьми зупинило Млинцура від того, щоб пустити весь емірат з молотка. 

Єва зітхнула, відсунула вбік миску з супом і легенько постукала нігтем по лобі шейха, прямо туди, куди влучили іскри:

— Ой, мамочки... Зовсім бідолаху перекрутило. Знімайся давай, магічний підкаблучнику. Мені такий слухняний некромант навіть задарма не потрібен — з тобою ж тепер нудно, жодного азарту! Навіть посперечатися нема з ким.

Бачачи, що їхній грізний і могутній шейх остаточно перетворився на безкоштовний додаток до заморської відьми, перша десятка старших дружин на чолі з Аїшою й Лейлою вирішила взяти правосуддя у свої чіпкі рученята. Такого сорому їхній гарем ще не знав.

Глибокої ночі, коли Єва солодко спала, а загіпнозований Тарік у сусідній кімнаті все ще старанно відпрацьовував закляття покірності, до блиску поліруючи її улюблені туфлі, заколотниці перейшли до дій. Вони навшпиньках пробралися до спальні й таємно накинули на гостю чарівну сонну сітку, зіткану з найміцніших чарів забудькуватості…