30.4. Політ на некроверблюді 

В палаючих фіолетових зіницях некроверблюда раптом відобразилися неосяжні хащі вікових дубів, глухі мохові болота і непроглядний туман, що здіймався над водою. Звідкись ізсередини повіяло густим ароматом зеленої багнюки, вогкої папороті й свіжої річкової твані, а в мізках бідної тварини з такою силою заграла шалена сопілка лісових духів, що пустельний монстр повністю втратив орієнтацію у просторі. Його бойовий пил миттєво вивітрився, поступаючись місцем повному магічному заціпенінню. 

Пролунав стартовий гонг.

Верблюди рушили, але Попіл смерті під впливом Євиного чаклування раптом почав ревти так, наче в його горлянці одночасно запустили турбіну реактивного літака на максимальних обертах. Його фіолетові очі ледь не вискочили з орбіт, масивні лапи відірвалися від піску, і тварина з диким криком злетіла прямо в повітря, мов надзвуковий винищувач, що йде на таран. Пустельний монстр стрімко набирав висоту, залишаючи за собою в розпеченому небі густий шлейф із фіолетових іскор і спалахів, а спантеличений Тарік у своєму шкіряному екіпіруванні ледь примудрився триматися за луку сідла, намертво вчепившись у поводи обома руками й забувши про свій лазерний батіг. 

— А-а-а-а-а! Чорна магія! Системний збій! — закричав некромант, мертвою хваткою вчепившись вже у горб верблюда, поки той на повній швидкості нісся на висоті тридцяти метрів над барханами, випускаючи з дупи густі фіолетові клуби пари й креслячи в небі якісь хаотичні зигзаги. З землі це виглядало так, наче поважний правитель пустелі летить на несправному артефакті, який от-от вибухне. 

Інші шейхи на трибунах разом із суддями поскидали від подиву свої білосніжні куфії прямо в пісок, задерши голови догори. Вони як заворожені спостерігали, як Попіл смерті заклав крутий віраж навколо скляного даху найближчого хмарочоса й пішов на третє надзвукове коло, на ходу обганяючи пасажирський лайнер місцевої авіації. Перелякані пілоти літака лише протирали очі, дивлячись на фіолетовий спалах за вікном. Сам великий некромант на такій швидкості вже навіть не намагався чаклувати чи тримати обличчя — він просто заплющив очі й на всю пустелю верещав щось нерозбірливе про маму, захисні закляття і прабабцю Зулейху. 

Єва на трибунах задоволено сьорбала коктейль:

— Млинцуре, зніми на відео, Сніжані в чат скинемо. Скажемо, пустельний іподром освоює нові технології.

Вкрай злий і добряче наковтавшись пустельного піску під час свого незабутнього польоту, Тарік вирішив, що час для ігор закінчився.

Увечері, під час вечері, він дочекався слушного моменту і за допомогою непомітної левітації підкинув підступну обручку “Покірна дружина 5.0” прямо в глибоку тарілку з гарячим супом, яку подали відьмі. Шейх розрахував усе до дрібниць: Єва обов’язково зачепить ложкою щось тверде, здивується, полізе в тарілку пальцями, щоб витягти чужорідний предмет, — і пастка зачиниться. Щойно її шкіра торкнеться металу, артефакт активується і сам надійно застрибне їй на палець, миттєво перетворивши норовливу гостю на шовкову слухняну ляльку.

Вечеря проходила у напруженій тиші, Тарік ретельно витрушував залишки барханів зі своїх вух і пильно стежив за кожним рухом відьминої ложки. Він подумки вже уявляв, як Єва після першого ж ковтка лагідно зазирне йому в очі, попросить вибачення за верблюда і покірно піде прати його парадну кандуру. 

Ммм… як це буде… цікаво…