29.4. Вакансія номер… шістсот шістдесят шість 

— Єво, — пристрасно почав він глибоким голосом, заглядаючи їй в обличчя знизу вгору. — Ти повністю полонила моє серце… і мої магічні розрахунки, — останню частину фрази подумав, але вголос не сказав. — Твоя дика первісна сила землі й твоя... гм, теперішня ніжна, захоплююча простота — це саме те, чого мені так довго не вистачало. Стань моєю дружиною. Прийми цю обручку, розділи зі мною мою силу, і весь цей розкішний пустельний рай назавжди буде біля твоїх ніг.

Єва дивилася на сяючий діамант із виразом глибокої задуми на обличчі, повільно піднісши тонку руку до підборіддя. Вона так старанно вдавала, що вагається і бореться з почуттями, що навіть її зелені очі злегка зволожилися, хоча насправді відьма з усіх сил стримувала шалений сміх.

— Ой, Таріку... це все так несподівано, так хвилююче, — тихо, з придихом протягнула вона, накручуючи пасмо волосся на палець. — Я навіть не знаю, що й сказати... У нас мені тільки Костянтин Борисович колись пропонував увійти в долю його мережі ломбардів і приватних банків... А тут цілий шейх, колінопреклонний... Мені обов'язково треба подумати, це ж такий серйозний крок...

У цей самий момент із глибини темного пентхауса на терасу, ліниво переставляючи лапи, вийшов Млинцур.

У зубах він зневажливо тримав свіжий, ще теплий роздрукований аркуш із родинного реєстру Таріка, який фамільяр примудрився вивести через прихований у кабінеті принтер. Кіт одним спритним стрибком заскочив на стіл, сів прямо між Євою й здивованим шейхом, який так і продовжував стояти навколішки, і з задоволеним зітханням випустив папірець із рота прямо в кріо-піалу з суфле.

— Відьмо, я б на твоєму місці взагалі не поспішав із цією вакансією, — нахабно заявив Млинцур, піднімаючи задню лапу і починаючи ретельно чухати за вухом. — Я тут щойно закінчив повний аудит його приватної сімейної бази даних, поки ви там біля тієї башти фотографії робили. Тобі, звісно, цей пустельний лис на словах обіцяє статус єдиної і неповторної “хабібі номер один”, але за офіційними документами ти там ідеш під дуже цікавим порядковим номером.

Єва повільно підняла одну брову, а її голос знову набув звичних відьомських прохолодних ноток: 

— І під яким же саме номером, мій пухнастий аналітику?

Млинцур хитро прижмурив свої жовті очі, подивився прямо в шоковане й вмить зблідле обличчя Таріка аль-Мансура, і голосно гикнув:

— Якщо ти зараз кажеш йому “так” і начепиш це кляте кільце, то автоматично стаєш 666-ю дружиною в його некро-гаремі. Вакансія, так би мовити, нарешті закривається, повний містичний комплект! Ну що, шеф, куди підпис ставити? Нафту навпіл ділити будемо?

Єва повільно перевела погляд на нерухомого шейха, і з її обличчя в одну секунду злетіла вся гламурна наївна дурість, а в глибині зелених очей спалахнув холодний і нещадний, як київська нічна гроза, відьомський вогонь древньої Яги, хранительки жіночої сили земель Київської Руси.

— Що-о-о?! — перепитала вона так тихо і зловісно, що у Таріка в кишені знову гарячково завібрував планшет, автоматично вмикаючи на повну потужність прямий ефір київського радіо.