29.2. Увімкнути режим наївної дурепи 

— Ми виживемо її звідси! — Аїша рішуче підвелася на ноги, від чого її чорна абая розправилася, наче величезні крила кажана. — Дівчата, готуйте свої найпідступніші навроки й прокляті амулети! Фатімо, запускай дзеркальних шпигунів! Ми влаштуємо цій гості такий нестерпний побутовий абсурд, що вона сама втече назад у свої болота, навіть без мітли!

Тим часом у розкішному пентхаусі Єва, яка завдяки своєму тонкому відьомському слуху чудово вловлювала вібрації й жіноче невдоволення навіть крізь товсті перекриття, солодко потягнулася в оксамитовому кріслі. Обурений гул ображених дружин некроманта знизу діяв на неї краще за будь-яку заспокійливу каву — її “відпустка”, яку вона собі так вдало влаштувала, ставала дедалі цікавішою.

— Ну що, Млинцуре, — тихо прошепотіла вона своєму фамільяру, який якраз виліз із вентиляційної шахти, задоволено облизуючи жирні від якогось системного мастила вуса. — Наш пустельний лис думає, що я сильна, горда і небезпечна відьма, яку треба підкорювати хитрощами. Давай повністю зламаємо йому шаблони й увімкнемо режим наївної дурепи, яка випадково опинилась на розкішному курорті.

Кіт хитро примружився, миттєво збагнувши план своєї відьми, і задоволено вмостився на білому шкіряному дивані, очікуючи на початок безкоштовної вистави.

Коли Тарік, трохи зблідлий і збентежений після тривалих і безуспішних спроб техпідтримки очистити систему від українських коломийок і знаменитої народної “Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела…”, нарешті повернувся на терасу, Єва раптом кардинально змінилася на обличчі. Вона захоплено сплеснула руками, округлила свої зелені очі й защебетала таким тонким голоском, від якого переляканий Млинцур ледь не звалився на підлогу від подиву. 

Він навіть грішним ділом, бува, подумав, чи не захворіла вона, але глянув на її обличчя й враз заспокоївся: таку навіть могутній некромант не упокоїть, то яка тут хвороба може бути?! 

— Ой, Таріку-у-у! Ви знаєте, я тут подивилася у віконце, поки вас не було... Тут усе таке гарне! Таке блискуче, золоте! Боже мій, а що це за величезна залізна голка там стоїть прямо посеред неба? Бурдж-Халіфа, так? А ми туди обов'язково підемо? А ви купите мені оте знамените золоте морозиво, яке всі показують в інтернеті? Бо у нас останнім часом тільки “Каштан” на паличці в кіоску, а я ж тепер у справжньому вищому товаристві!

Шейх застиг на місці, тримаючи руку біля кишені. Його розум, звиклий аналізувати все, що траплялося на його шляху, на мить дав серйозний збій, намагаючись зв'язати докупи могутню відьму, яка щойно рознесла вщент одну з його найважливіших  систем, з цією емоційною туристкою, яка мріє про дурні сувеніри.

“Ага! — переможним вогнем спалахнуло в думках Таріка, і на його обличчі з'явилася полегшена посмішка. — Приворотне суфле таки подіяло! Просто з невеликою затримкою через її специфічний чавунний захист! Звичайна жіноча природа взяла своє — блиск пустельного золота і розкіш засліпили її древній розум”.

— Звісно, хабібі, все, що забажаєш, — Тарік розплився в солодкій посмішці, повністю розслабляючись і подумки святкуючи перемогу. — Завтра ж зранку. Найкращі бутики, приватна екскурсія на саму вершину башти, і стільки золотого морозива, скільки зможе вмістити твій... прекрасний відьомський шлуночок.