28.4. Зелена жаба з гілочкою верби 

Східняк дивився на неї з тією особливою хижою лагідністю, яка притаманна магам, котрі звикли купувати древні закляття магів разом із їхніми замками, запечатаними гробницями й родовими таємницями. 

“Ну-ну, Костику, бачив би ти, чим мене тут годують. Але я не настільки дурна, щоб оце на таке впійматися”, — подумки посміхнулася Єва.

Вона невимушено запустила руку у свою косметичку, де серед помад ховався мініатюрний брелок — її чавунна ступка з товкачем. Ледь помітним рухом пальців відьма активувала її захисне поле просто всередині сумки. Чавун має унікальну властивість — він вбирає і заземлює будь-яку чужу магію, особливо тупу приворотну енергію, на яку у Яги давня алергія.

Тонкі вібрації древнього металу миттєво поширилися по її тілу, створюючи невидимий, але абсолютно непробивний щит, об який розбивалися найсучасніші психотропні коди арабських некромантів. Після цього Єва взяла ложку, акуратно зачерпнула рожеве суфле і відправила в рот.

Тарік затамував подих, очікуючи, коли її зіниці розширяться, а погляд стане туманним. Але Єва лише задоволено заплющила очі й проковтнула. Вся магічна отрута, як через громовідвід, миттєво пішла в косметичку, де чавунна ступка тихо поглинула прокляття, навіть не нагрівшись.

Її обличчя залишалося таким само свіжим, як і було, а в глибині зелених очей спалахнув такий відвертий іронічний вогник, що Тарік мимоволі перевірив, чи застебнуті його власні захисні амулети на зап'ястях.

— М-м-м, який цікавий смак, — Єва з апетитом з’їла всю порцію до останньої краплі, лишивши піалу абсолютно порожньою. — Знаєте, Таріку, у мене на Борщагівці така сирість, що мені хронічно не вистачало вітамінів. А це суфле — просто чудодійне. А можна мені ще дві порції? І Млинцуру принесіть, він обожнює молекулярну кухню.

Шейх застиг із напіввідкритим ротом. Його внутрішній розрахунок дав тріщину. Ця доза могла підкорити трьох карпатських русалок і одного примхливого джина, а київська відьма просить добавки так, наче це звичайний йогурт із супермаркету.

— Е-е... звісно, зараз повторять, — Тарік нервово сьорбнув своєї води, відчуваючи, як піт починає проступати крізь одяг. Його геніальний план зі швидким шлюбом і підкоренням первісної сили Києва почав повільно котитися під три чорти.

Він спробував непомітно віддати наказ кухарям збільшити концентрацію речовини вдвічі, але зв'язок із кухнею чомусь видавав лише… квакання жаб у весняному ставку, яке він колись чув на власні вуха, того й зміг відразу розпізнати. 

Цієї миті всередині пентхауса пролунав дивний звук. На терасу поважно вийшов Млинцур. Його вуса були забруднені чимось чорним і жирним, а в зубах він тримав шматок мідного дроту. Кіт застрибнув на вільне крісло, зневажливо відсунув лапою кришталеву піалу з приворотом і подивився прямо на східного некроманта. 

— Ну що, господарю, сервери у вас непогані, — сито гикнув Млинцур. — Тільки вентиляція забита. Я там трохи навів порядок, почистив ваші гігабайти. До речі, Таріку, у вас там на головному комп’ютері акції вашої нафтової компанії раптом почали переписуватися на якусь службу знайомств “Я ваша сваха”. Поняття не маю, що воно таке, але цікаво ж… 

Тарік схопився за кишеню, витягаючи планшет. Екран його суперсучасного пристрою блимнув, завібрував і замість фінансових графіків показав… велику зелену жабу, яка тримала в лапах гілочку верби. 

Єва солодко посміхнулася, дістала з косметички дзеркальце і почала ліниво поправляти макіяж.

Тарік гарячково тиснув на сенсор, намагаючись зупинити трансакцію, але жаба на екрані лише нахабно кліпала очима, а з динаміка планшета на всю терасу чітко й голосно пролунав задоволений “Каррр!” Кощієвого ворона Аристарха. Аль-Мансур зрозумів, що замість безпорадної втікачки він власноруч привіз у свій рай головну магічну загрозу, і тепер його цифрова імперія тріщала по швах під натиском звичайного болотяного мулу і вредного Євиного кота.