20.6. Магічні шпигуни у нічному клубі 

— Мамочки! — заверещали “кавалери” на весь клуб, розсипаючи по підлозі гриби з землею, і з дикою швидкістю побігли у бік виходу, обіцяючи на ходу “повернутися з пацанами і розібратися”, але підстрибуючи так, наче за ними гнався весь штат податкової інспекції.

— Хороша робота, Даро, — посміювалася Явдоха, допиваючи коктейль. — Чистий екологічний маркетинг!

Але веселощі закінчилися миттєво.

Єва підвелася, щоб піти до барної стійки, і раптом її погляд зачепився за стіну клубу. Весь периметр залу був завішаний великими дизайнерськими дзеркалами в химерних темних рамах. Око хранительки, навіть трохи підігріте алкоголем, раптом чітко побачило те, чого не бачили смертні.

На задній поверхні амальгами кожного дзеркала тонкою срібною ниткою були виведені древні некромантські руни шпигунства. І ці дзеркала не просто відображали п'яний натовп — вони працювали як камери спостереження, передаючи магічний сигнал кудись далеко за межі цього міста.

Явдоха, хоч п’яною й не була, ще раз миттєво протверезіла. Весь наліт алкогольного хмелю з неї злетів, залишивши лише холодний гнів. Вона підійшла ближче, торкнулася пальцем скла — руни загрозливо спалахнули багровим світлом.

— Так... — тихо процідила вона. — Це не Костикові викрутаси. Костянтин Борисович, звісно, стара зараза, але він ніколи б не став ставити свої мітки в дешевому смертному притоні. Це чужа робота.

Сніжана з Веронікою, які вже трохи знали, чим насправді займається древня відьма, миттєво підійшли ближче, відчувши зміну настрою Єви.

— Єво, що там? — тихо запитала Сніжана.

— Хтось активно працює проти Кості прямо у нього під носом, — серйозно мовила Яга, вдивляючись у глибину дзеркала. — За три дні у його замку в Тридев’ятому царстві починається Міжнародний конгрес некромантів. Кощій збирає там всю темну еліту світу. А ці дзеркала... вони збирають магічний слід кожного, хто сюди заходить, і фіксують сітку підземних енергетичних каналів міста. Якщо хтось переб’є магічний баланс під час конгресу, місто просто піде під землю. А звинуватити в цьому найлегше буде саме Невмираку… 

Хоч Явдоха Степанівна й бурчала на Кощія за його вічні намагання взяти її за дружину, насправді вони працювали в єдиній зв'язці вже не одне століття. Він, кажучи образною мовою, “тримав” темряву, вона — землю і живу природу. Разом вони тримали баланс. Якщо впаде Кощій, впаде все місто. І Єва не збиралася дозволяти якимось зальотним шпигунам псувати її територію й ображати Костю, якого вона насправді трепетно любила, тільки ніколи не зізнавалась у цьому навіть собі.

— Дівчата, згортаємо лавочку й тихо йдемо, — розпорядилася Яга, киваючи своїм на вихід. — Нехай собі тут далі танцюють, а в нас попереду щось таке… чому я поки навіть назви підібрати не можу. 

Вона дістала смартфон, який перед тим відібрала у Млинцура, і швидкими рухами набрала номер екстреного зв'язку з домом Костянтина. 

— Костю, — коротко озвалась Єва в динамік, коли некромант зняв трубку. — Скасовуй свої претензії до кота. У нас НП. Твій конгрес хочуть пустити під укіс якісь дуже нахабні тварюки. Збирай свій аналітичний центр, я їду до тебе… І зі мною весь мій відьомський спецназ.

Вона натиснула відбій і впевнено пішла на вихід. Три кандидатки на посаду Яги йшли слідом, готові рознести будь-яку нечисть на атоми. Справжній відпочинок на Мальдівах знову доводилося трохи відкласти. Але що поробиш? Життя є життя…