20.5. Вихід “кавалерів” 

Ну а Дара, яка була у нічному клубі вперше у своєму житті, взагалі не парилася. Свою важку мольфарську гуню вона таки здала в гардероб під шокований погляд гардеробника, залишившись у звичайному чорному рок-худі з якимось розмитим логотипом і масивних літніх сандаліях. Заколола руді шалені кучері пахучою гілкою ялівцю і з розгону увірвалася в самий епіцентр танцполу. Хіпстери й столичні тусовщики навколо неї миттєво розступилися — Дара рухалася якимись дикими первісними па під жорстке столичне техно, що це було схоже на справжній ритуальний танець біля багаття……

— Дівчата, за майбутній пенсійний фонд хранительки! — прокричала Яга, піднімаючи келих із яскраво-зеленим коктейлем. 

— За повне банкрутство самі знаєте кого! — підтримала її Вероніка, цокаючись келихом мартіні.

Вони випили по три коктейлі, потім по чотири. Чари приємно лоскотали нерви й не давали сп’яніти, музика розслабляла, а смертні довкола здавалися просто кумедними фігурками на святі життя.

Аж раптом біля їхнього столика вигулькнули двоє. Типові представники столичного “дорогого-багатого” контингенту: один у бредовому піджаку поверх футболки з масивним золотим ланцюгом, інший — з білявим чубчиком і ключами від новенького автомобіля преміум-класу, які він нарочито крутив на пальці.

— Привіт, дівчатка, — самовпевнено почав той, що з ланцюгом, масляно оглядаючи фігуру Єви. — Бачимо, сумуєте таким гарним колективом? Ми тут з другом вирішили, що вам не вистачає солідної компанії. Давайте до нас за столик, поп'ємо нормального дом-периньйону, а потім поїдемо до мене в заміський будиночок... Покатаємося, відпочинемо на повну. Обіцяю, ніч ви не забудете.

Вероніка повільно опустила келих і зміряла його поглядом, яким зазвичай зачитують вироки про конфіскацію майна. 

— Молодий чоловіче, — холодно промовила вона, — ваше правопорушення за статтею про настирливе приставання зараз перебуває на стадії замаху. Рекомендую добровільно зникнути, поки я не виставила ваш будиночок на публічні торги за борги.

Хлопець із ключами від автівки гигикнув, підходячи ближче до Дари: 

— Чуєш, мала, а ти шо в таких зашуганих черевиках у клуб приперлася? Да ладно вам, дівчата, не ламайтеся, ми щедро платимо за хорошу компанію...

Явдоха Степанівна лише хитро підморгнула Дарині: 

— Дарусько, твій вихід. Розважайся, тільки акуратно, без мольфарського криміналу.

Дара широко посміхнулася. Вона легенько, наче випадково, зачепила пальцем руку хлопця з ключами від машини і тихо шепнула під ніс щось гуцульською говіркою.

За секунду мажор із ланцюгом раптово зблід. Його дорогі штани в районі кишень почали дивно роздуватися. Він засунув туди руку і з диким криком витягнув... величезний мокрий гриб-опеньок. З іншої кишені, прямо крізь тонку італійську тканину, стрімко проросла сімейка свіжих живих печериць, сиплячи землею прямо на його лаковані туфлі.

А хлопець із чубчиком з жахом побачив, що його брелок від ключів у руці раптово перетворився на звичайну, покриту пухирями, живу зелену жабу. Жаба голосно ображено кумкнула, вирвалася з його пальців і стрибнула мажору прямо в роззявлений від подиву рот.