18.2. У відпустку на три дні! 

Вероніка, яка вже встигла змінити свій строгий діловий костюм на вільну лляну сорочку кольору хакі (але повністю зберегла свій фірмовий пронизливий погляд старшого прокурора), коротко по-діловому кивнула:

— Прийнято. Податкову, перевіряльників і зальотних некромантів беру на себе. Якщо мій благовірний знову спробує сунутися сюди чи почне загрожувати нашим корпоративним правам, я оформлю йому такий довічний бан на майно в судовому порядку, що він власні шкарпетки через суд повертатиме. Документи підготую заздалегідь.

— Чудово, у тобі я навіть не сумнівалася, — Яга тепло посміхнулася й повернулася до другої своєї помічниці. — А ти, Сніжано...

Навколо дівчини у чорному оверсайз-худі повітря досі приємно освіжало великий кабінет лісовим холодком, відганяючи задушливу літню спеку, яка намагалася пробратися всередину навіть попри те, що кондиціонери працювали практично цілодобово. 

— Ти поїдеш на наш другий стратегічний об’єкт. Спускайся на Поділ, у той самий затишний підвальчик біля Житнього ринку. Офіційно для смертних там працює елітна крамниця “Трави й езотерика”, де хіпстери купують палички пало-санто й лаванду для заспокоєння. А от неофіційно — там наш головний чарівний аналітичний центр, який займається стримуванням апетитів водяника. Якщо Вадим Петрович після нічних сварок з Кощієм почне сильно булькати про свої преміумавтомийки й вимагати ексклюзивні права на джерела в нашому лісі, просто подивися на нього своїм фірмовим крижаним поглядом. Нехай уся його брендована мильна піна замерзне прямо в шлангах високого тиску. Контролюй рівень ґрунтових вод на Подолі, стеж за колекторами й не давай річковій нечисті нахабніти, поки мене не буде.

— Буде зроблено, пані Єво, — загадково посміхнулася Сніжана, і на її акуратних нігтиках знову грайливо зблиснули магічні іскри синьої паморозі. — Обіцяю, місто буде під надійним, дуже тверезим льодом. Жоден сом чи хто там ще… не випливе без дозволу.

— Ну а тепер — про головне, — Яга підняла вгору тонкий вказівний палець із масивним перснем, змусивши дівчат затамувати подих. — Мені терміново потрібне капітальне перезавантаження. Ця ваша шалена столиця з її айфонами, “майбахами”, зацементованими артезіанськими жилами й нескінченними фінансовими проблемами мене задовбала до печії в шлунку. Мій внутрішній голос вимагає чистої тиші, щоб залікувати нерви після цих шлюбних бажань смертних. Тому я офіційно беру відпустку. На три дні.

— Мобільний залишаю Млинцуру, хай бавиться й відповідає на спам, — Яга рішучим рухом виклала свій останній айфон на стіл і підсунула його ближче до велетенського чорного мейн-куна.

Млинцур, який до цього ліниво дрімав на столі, підібгавши під себе масивні лапи, повільно розплющив одне бурштинове око. Він зневажливо подивився на блискучий гаджет, спочатку сердито мрр-рявкнув, а потім по-хазяйськи накрив екран пухнастою лапою. Робота з технікою смертних була явно нижчою за його гідність відьомського фамільяра, але заради спокою хазяйки він був готовий потерпіти цей телефонний терор.

— На зв’язок я не вийду, навіть якщо Невмирака від люті почне скуповувати всю Оболонську набережну разом із мером і всіма підземними паркінгами. Дівчата, місто залишається на вас. Керуйте процесом, а я поїхала ловити свій дзен! Навіть ступу не братиму, не те що Млинцура… Тут усім корисно трохи побути без мене, щоб утихомирити своє роздуте его, — пробурчала вона вже зовсім тихо, маючи на увазі одного конкретного нахабного некроманта, та відьми удали, що нічого не почули.