16.5. Пропозиція, від якої не можна відмовитися 

Яга трохи помовчала, прикидаючи подумки, що і як, а потім уважно подивилась на свою клієнтку. 

— Ти залишаєшся зі мною, — безапеляційно сказала вона спокійним голосом. — Твоїй мамі ми скажемо, що я проводжу інтенсивний курс зняття вінця безшлюбності. Будеш допомагати мені й Вероніці тут, в офісі. Тобі треба навчитися контролювати свій холод, Сніжано, інакше ти просто виморозиш це місто зсередини. Своєю неконтрольованою кригою.

Дівчина глибоко вдихнула, і крижані візерунки на філіжанці слухняно розтанули, перетворюючись на звичайні краплі води. 

— Добре, — Єва побачила, що вона навіть зраділа, коли до її проблеми поставилися з реальним розумінням. — Я згодна. Мені набридло, що від мого настрою замерзає кава.

— От і чудово, — м’яко посміхнулася Явдоха Степанівна, задоволено примружившись. — Млинцуре, злізь уже зі своєї верхотури й проведи Сніжану в дальню кімнату до Вероніки. Нехай познайомляться. Земля й лід — це буде прекрасний дует для нашої майбутньої роботи…

Кіт невдоволено пирхнув, але слухняно зістрибнув із шафи, м'яко приземлившись на лапи, і повів розгублену дівчину, якій поки що дивно було чути, як розмовляє нібито звичайний кіт, углиб агенції.

Коли за ними зачинилися двері, Яга знову залишилася в кабінеті одна. Вона повільно підійшла до великого вікна, дивлячись, як над старовинними дахами збираються важкі синяво-чорні грозові хмари. Древня відьомська інтуїція, яка ніколи її не підводила, виразно підказувала: завтрашній ранок принесе сюди не просто нових чергових клієнток із їхніми дрібними сімейними бідами.

Вона чітко відчувала, що Кощій, який не залишає її на самоті, вже витягнув свій головний козир із похмурого сейфа і зараз, наче гросмейстер, прораховує свій наступний хід на її полі. Повітря навколо ставало дедалі гарячішим і густішим, попри крижаний подих Сніжани, який ще висів у кімнаті ледь помітною памороззю. Скоро мала вибухнути справжня буря.

А в цей самий час на іншому кінці міста Костянтин Невмирака задоволено крутив у пальцях важку ручку з золотим пером, вивчаючи свіжі папери, віялом розкладені на столі. Ворон спрацював бездоганно. Його люди вивернули навиворіт усе життя майже колишнього чоловіка Вероніки, знайшовши там стільки бруду, фінансових махінацій і прихованих рахунків, що цього вистачило б на кілька довічних термінів у людських судах.

Кощій сперся на спинку шкіряного крісла й ледь помітно посміхнувся. Ця тека з документами була його офіційною перепусткою в агенцію Яги, абсолютно легальним приводом знову з'явитися на порозі й особисто вручити документи Вероніці. 

Він не збирався воювати з Явдохою — це було б нерозумно й надто втомливо. Але спостерігати за тим, як стара відьма намагається виростити собі наступницю з цієї впертої заземленої жінки, було вищим ступенем задоволення. Ба більше, Костянтин мав свій власний, суто прагматичний інтерес: подивитися, як Вероніка відреагує на таку щедрість і наскільки швидко її новонароджена сила відгукнеться на його темну магію.

Він акуратно склав папери назад у шкіряну папку. Так склалося, що сьогодні у нього не вийшло відвідати офіс Єви, були інші справи, але завтра зранку він особисто завітає до них на чашку відьомського чаю і подивиться, як вони обидві відреагують на такий його хід. Про те, що там з’явилась ще одна молода відьма, він поки навіть не підозрював.