16.4. Поява Сніжани 

“Г-гопаньки... — подумала Єва, непомітно проводячи пальцем по краю столу, щоб запустити сканування аури. — А дівчинка-то не проста. Ой не проста! Там під цим чорним худі такий магічний резервуар, що якщо його правильно підпалити, половина Києва залишиться без електроенергії!

— Чим саме Сніжана руйнує ваш текстильний бізнес? — спокійно запитала Яга, не зводячи очей з дівчини.

— Всім! — вибухнула мати. — Вона як приходить на склад, у нас весь шовк покривається інеєм! Клієнти скаржаться, що від ковдр тхне зимою і цвинтарем! А вчора... вчора до неї залицятися пробував один дуже солідний чоловік, постачальник із Чернівців. Так вона на нього просто подивилася, і в нього в руках кава замерзла! Прямо в паперовому стаканчику перетворилася на лід! Вона порчена, пані Явдохо! Зробіть їй якийсь отворот-поворот, знайдіть їй нормального хлопця, бажано з авторинку, щоб цей її холод вивітрився!

Сніжана вперше за весь час тонко презирливо посміхнулася. Коли вона відкрила рота, повітря навколо її губ перетворилося на ледь помітну білу пару. 

— Мамо, твій постачальник із Чернівців — звичайний бабій і злодій, який недоплачує тобі за логістику. А кава в нього замерзла, тому що він забагато розпускав руки.

— Сніжано, — тихо промовила Явдоха Степанівна, а потім повернулася до її матері. 

Почувши цей тон, мати дівчини миттєво замовкла, витріщившись на Ягу. 

— Залиште нас на п’ять хвилин. Мені потрібно поговорити з вашою дочкою наодинці. Це делікатний випадок, — безкомпромісно попросила хазяйка кабінету.

— Ой, звичайно, звичайно! — жінка в золотому підхопилася на ноги й вискочила у приймальню, ледь не збивши наступну клієнтку.

Коли двері зачинилися, в кабінеті запала тиша. Млинцур повільно підвівся на лапах, здибивши шерсть на загривку. Фамільяр відчув те саме, що й Яга: від Сніжани віяло дикою силою древньої північної магії. Такою, яка зазвичай народжується раз на триста років у найтемніших куточках далеких гір, де сніг не тане навіть у липні.

— Ну? — Сніжана сміливо подивилася прямо в очі Язі. — Будете виганяти з мене “бісів” чи пропишете курс заспокійливого?

— Навіщо ж виганяти те, що є твоєю природою, дитино? — Єва підсунула їй свіжу філіжанку чаю. 

Сніжана взяла її, і порцеляна миттєво покрилася тонкими магічними візерунками з паморозі. 

— Твоя мати думає, що ти порчена. А я бачу, що ти просто довго тримаєш у собі кригу. Хто твої предки, Сніжано? Хтось із Полісся? Чи з півночі? 

Дівчина на мить завагалася, її маска тріснула, оголюючи звичайну, глибоко втомлену й самотню душу. 

— Ні, яка північ? — підвела вона погляд на Ягу. — Бабуся жила на самому краю правічного лісу, під Чорнобилем. Перед смертю вона подарувала мені це, — Сніжана дістала з-під худі маленький кулон — прозорий кристалик справжнього льоду, який ніколи не тане, заправленого у потемніле від часу срібло. — Сказала, що коли місто почне мене душити, я маю знайти жінку з дивним волоссям. Ось я й прийшла. А мама... мама просто думає, що це через невдале особисте життя.

Явдоха Степанівна повільно видихнула. Ось воно! Те, що вона шукає, саме йде до її рук. Вероніка була відьмою зовсім іншого штибу — вона лише нещодавно взагалі зрозуміла, що таке її незвичайне сприйняття світу, але за рахунок віку й життєвого досвіду трималася міцно й приземлено. А тут ще ця... Сніжана теж нічого не вміла, але її сила була чистокровною стихією. Дикішою, крижаною некромантією, яка просто спала в її крові. 

Якщо Кощій дізнається, що поруч ходить дівчина з таким рідкісним даром, він точно спробує переманити її до себе. А Явдосі потрібна була наступниця. Отже, ця дівчина буде… працювати у неї.