15.3. Наїзд на відьму 

— Вероніка Романівна — наш головний юридичний щит у місті, — зауважив він, і в його сухому голосі почулося легке клацання, схоже на хрускіт переламаної гілки. — Вона закриває всі делікатні питання з нерухомістю по місту й області, куди звичайних адвокатів навіть на поріг не пускають. Самі знаєте, які великі фігури зараз активізувалися довкола приміських земель і агрокомплексів. Якщо Яга виліпить з неї відьму і затягне у свої хащі, ми втратимо контроль над десятками ключових угод. Вероніка — жінка залізна, прагматична. Якщо вона отримає до свого аналітичного розуму ще й древню силу...

— Вона отримає не просто силу, вона отримає повний доступ до нашої системи координат, — Кощій нарешті посміхнувся — хижо, холодно, але з неприхованим, майже хлопчачим захватом. — Уяви, Вороне: відьма, яка вміє читати приховані сенси не в нутрощах жертовних птахів, а в банківських проводках і реєстрах прав власності. Це ж найкращий інструмент.

Поява Явдохи в місті, куди він сам же її й провів, посадивши півтора тижня тому у ступу, її чудернацька шлюбна агенція і цей жирний чорний кіт, який вічно плутався під ногами, — усе це повернуло Кощію те забуте солодке відчуття справжньої великої гри. Цього йому так бракувало серед смертних бізнесменів, що тремтіли від одного його підпису на контрактах. Століттями він нудьгував у своїх офісах, рахуючи відсотки й акції, а тут — його Євуся влаштувала справжнє шоу прямо під боком. Кощій не злився на неї, навпаки — він таємно милувався тим, як хвацько вона бавиться у свій міський бізнес. Нехай випускає пару, нехай крутить голови місцевим ділкам, якщо їй так хочеться. 

Але його головна мета залишалася незмінною: закрити цю лавочку, забрати свою відьму під руку й повернути її врешті-решт додому — у правічний ліс, а звідти, якщо пощастить, умовити на далеку мандрівку у Тридев'яте царство, там Чорний замок давно без хазяйки. Проте Яга була гордою і просто так здаватися не збиралася.

— Мені подобається її хватка, — Костянтин Борисович підійшов ближче до журнального столика з італійського мармуру й обережно поставив склянку. — Притягти на кастинг Вадима Петровича з його автомийками — це тонкий хід. Водяник досі дується на мене за те, що я перекрив йому кілька підземних стоків тут, на Оболоні, під будівництво нашого комплексу, от і вирішив підіграти моїй Явдосі, випустивши пару. 

Але Вероніку я їй просто так не віддам. Звісно, святе місце порожнім не буває, і юридичний департамент без голови не залишиться, проте вона мені потрібна тут — живою, прагматичною і без цього лісового моху в голові. Якщо Яга затягне її у свої відьомські сіті, я втрачу розкішного гравця на шахівниці, а мені ще треба закрити кілька дуже великих угод із нерухомістю в центрі столиці. 

— Що накажете робити з Русланом? — запитав Ворон. Він злегка пересмикнув плечима — коротко й різко, наче птах, що складає пір'я на спині. — Цей нікчема сьогодні тричі дзвонив у приймальню після того, як вилетів з агенції на Яр-Валу. Ридав у слухавку, що його дружина зв'язалася з відьмами, які затоплюють кімнати силою думки. Вимагає, щоб наші хлопці розігнали цю конторку біля Золотих Воріт. Наказати безпеці підняти зв'язки в мерії й архітектурній інспекції? Організуємо Явдосі Степанівні виселення через аварійний стан будівлі або порушення умов оренди? Перекриємо їй кисень тихо, суто паперовим шляхом. За тиждень їй доведеться шукати нове приміщення...