8.3. “Це маркетинг, Млинцуре!”

— Ти ж можеш просто просочитися крізь шпони, лінива ти дупо! — не витримавши, крикнула вона, коли кіт укотре влаштував концерт біля дверей на кухню.

— Ритуал поваги до котячих прав має бути дотриманий, жінко, — відчеканив Млинцур прямо їй у підсвідомість, навіть не поворухнувшись. — Швейцар має відкривати двері джентльменові. І не кричи так, у мене від твоїх децибелів вібриси в'януть.

Але найкориснішим у його арсеналі був живий детектор брехні — це була його найулюбленіша розвага. Якщо хтось у радіусі десяти метрів починав відверто брехати Явдосі, кіт сідав на найвиднішому місці й починав демонстративно, задерши задню лапу пістолетом, вилизувати під хвостом. Чим нахабнішою, масштабнішою й витонченішою була людська брехня, тим запеклішим ставав процес вилизування. 

Явдоха завжди орієнтувалася по ньому під час своїх відьомських оборудок у лісі: якщо Млинцур починав запекло гризти власну підняту п'ятку чи активно намивав пузо, це був вірний знак. Заїжджого купця, який клявся, що золото справжнє, циганського барона чи селянку, яка “забула” прихопити половину обіцяної плати за приворотне зілля, можна було сміливо ловити на слові або без зайвих сентиментів перетворювати на ропуху. 

— Сподіваюся, на завтрашньому ефірі ти не влаштуєш мені шоу з вилизуванням? — підозріло глянула на нього відьма, крутячи в руках кільцеву лампу. — Мені потрібна солідна картинка. Я буду розказувати цим наївним киянкам про фінансову магію й залучення успіху.

— Усе залежить від того, наскільки сильно ти брехатимеш, — ліниво кинув Млинцур, мружачись на нічні вогні міста. — Якщо почнеш обіцяти їм заміжжя з олігархами за допомогою ритуалу на лавровому листі, я вилижу себе до лисин. Май совість, Яго. Ми вища ліга, чи де?

— Це маркетинг, Млинцуре! — обурилася Явдоха, налаштовуючи тепле світло на лампі. — Смертні не купляють складну метафізику. Їм треба швидко, дорого і з гарантією. Якщо я скажу їм правду, що треба працювати й чистити карму роду триста років підряд, від мене відпишуться всі підписники ще до кінця трансляції!

— Тобі просто ліниво готувати для них нормальні триступеневі ініціації, — безжально зрізав її фамільяр. — Легше продати їм “заряджену на багатство” сіль для ванни, яку ти вчора купила в супермаркеті по акції, й назвати її прадавнім артефактом підземних гномів. До речі, якщо вони дізнаються, що твоя “магічна сіль” пахне звичайною штучною лавандою за сорок гривень, твій маркетинг піде на дно швидше, ніж тріска на річці. 

І кіт важко зітхнув, демонструючи всім своїм виглядом, що сучасний контент-маркетинг — це вища форма падіння прадавніх темних сил. Його здібність зупиняти час зараз працювала на повну потужність. Офіційна наука назвала б це викривленням просторово-часового континууму, але насправді Млинцур просто вмів так філігранно розтягувати мить чекання на ранкову чи вечірню порцію їжі, що Явдосі здавалося, ніби між моментом, коли вона відкрила холодильник, і моментом, коли поклала шматок свіжого м’яса в його миску, промайнула ціла вічність, під час якої встигли народитися й померти кілька людських цивілізацій. 

Ось і зараз час у кімнаті став густим, як кисіль, підкреслюючи котяче невдоволення порожньою тарілкою. 

— Гаразд, тримай свій хабар, магічна скотиняко, — здалася Явдоха, кидаючи йому соковитий шматочок підчеревини, після чого час у квартирі миттєво повернувся до свого звичного міського темпу.

Тепер ця пекельно-карпатська суміш сарказму й шерсті сиділа на підвіконні борщагівської багатоповерхівки й скептично спостерігала за тим, як відьма наводить марафет на екрані.

— Ну що, Млинцуре, — підморгнула Явдоха, виставивши нарешті правильний ракурс, де її платинові локони падали на смарагдовий комір просто карколомно. — Подивимося, на що здатні сучасні технології, коли за справу береться вища ліга чарів?

Кіт лише презирливо примружив жовті мольфарські очі й демонстративно повернувся дупою до екрана, сховавшись за кухонну фіранку. Детектор брехні поки мовчав, але вечір тільки починався, а попереду на них чекав перший великий міський ефір.