7.2. У них з самого початку все пішло не так 

Іскра між ними спалахнула така, що мало не вигоріло три сусідніх князівства. Але навіть тоді, лежачи на ведмежій шкурі й задихаючись від його гарячих поцілунків, Яга своїм гострим відьомським розумом чітко бачила залізну холодну природу цього чоловіка. Костя був чорним магом до кінчиків нігтів, а чорна магія не знає компромісів — вона знає лише сувору, часом безжальну справедливість. 

Його егоїзм був не спробою показати іншим свою вищість, він був його бронею і законом. Кощ прагнув володіти світом за своїми правилами, а вона — за своїми. Два абсолюти, дві прадавні стихії просто не могли злитись в одне ціле, не знищивши одна одну.

— Мня-у? — кіт на підвіконні ревниво поворушив вухом, нагадуючи, що, на відміну від хазяйки, він цього залізобетонного чорного мага завжди трохи недолюблював за надмірну суворість, бо той ще й намагався, коли не бачила Яга, дати котові під зад добрячого штурхана. За діло, правда, але суті справи це не змінювало. 

— Та знаю я, знаю, — хмикнула Явдоха, струшуючи попіл прямо в горщик із сухою геранню. — Він ніколи не брехав і завжди тримав слово. Якщо обіцяв спалити вороже місто за кривду, палив до тла, чесно й справедливо. Але жити з чоловіком, у якого замість серця — непохитна збірка законів світобудови, це ж здуріти можна! Мені хотілося пристрасті й свободи, а не щоденного засідання Головного суду Тридев'ятого царства. Але, погодься, хвостатий, генетика у цієї скотини просто розкішна, ммм… Шкода, що ми такі різні. 

Котикові дуже хотілося авторитетно зауважити, що протилежності взагалі-то притягуються — про це людські діти дізнаються ще в середній школі на уроках фізики. Але вусатий вчасно згадав, що його Ягуся ніколи в подібних закладах не навчалася, підручників не гортала, а тому на будь-які закони Ньютона чи Кулона мала свій власний чисто відьомський погляд. Протилежності в її світі не притягувалися, вони зазвичай оголошували одне одному війну на знищення.

А з Костянтином у них із самого початку все пішло не за людським сценарієм.

…Вони зустрілися на нейтральній смузі — якраз на межі між його похмурим монументальним замком на чорній скелі та її квітучим, повним небезпечного життя болотом, яке ховалося у прадавній ліс. Костя приїхав на дикому вороному коні, від чиїх копит на три метри летіли чисті магматичні іскри, а Явдоха вискочила назустріч на шаленому розлюченому вепрі, та ще й стискаючи в руках мітлу наче бойовий спис. 

Це була не просто зустріч двох сердець, які притягувало одне до одного з неймовірною силою, це був прямо якийсь вам ніби тектонічний зсув. Перша ж іскра між ними ледь не випалила вщент увесь праліс разом із лісовиками, мавками та ні в чому не винними зайцями-русаками. Вони тоді з переляку потікали на людські городи і пожерли там усе, до чого змогли дотягнутися. 

На їхнє ж перше побачення замість банальних і нікому не потрібних квітів, які відьма все одно покришила б на сировину для отрути, Костя приніс дещо справді вартісне. Він урочисто вручив їй дбайливо загорнуту в лопух одну з голів триголового змія. Не того здоровенного, котрий Горинич (той був їхнім спільним знайомим і партнером по бізнесу), а так — дрібної болотяної рептилії. Проте для міцної наливки, яка з першого ковтка вставляла мізки на місце, це було саме те, що треба. Уважив від душі, проявив залізну чоловічу турботу й повагу до її ремесла.

А пристрасть…

Явдоха млосно заплющила очі, роблячи повільну глибоку затяжку, а потім відкладаючи люльку на стіл. Коли Костя обіймав її вночі, усе навколо просто переставало існувати, а вовки в лісі в радіусі п’яти кілометрів замовкали й ховалися по кущах. Куди їм було вити проти такого дикого чистого людського божевілля?! То вони й не вили, щоб не осоромитися…